біографія
Головний редактор «Сноба» Сергій Миколайович вважає художнього керівника РАМТа Олексія Бородіна самим вихованим і інтелігентною людиною з усіх зустрілися йому на життєвому шляху. Незважаючи на солідний вік постановника, його спектаклі як і раніше викликають живий відгук у молоді.Дитинство і юність
Майбутній режисер з'явився на світ 6 червня 1941 року о місті Циндао, заснованому за 50 років до його народження. Місто входило до державу Маньчжоу-Го, створене японцями на території Китаю, окупованій в 30-х роках XX століття. Про Пу І - главі маріонеткового державного формування, яке припинило існування після Другої світової війни, - Бернардо Бертолуччі зняв фільм «Останній імператор».
Олексій - первісток в сім'ї Володимира Олександровича і Зінаїди Яківни Бородіних, незабаром після його народження переїхали в Шанхай. Батьки подарували синові трьох сестер: Наталію, Тетяну і Марію, старша з яких (в заміжжі Миколаєва) в 2012 році тиражем в 300 екземплярів опублікувала книгу «Сімейні хроніки», в якій на основі архівів, фотографій і дитячих спогадів відновила історію своєї рідні.
Прабабуся і прадідусь Олексія Володимировича приїхали в Китай на будівництво Китайсько-Східної залізниці, а після революції вважали за краще залишитися в Піднебесній. Володимир Олександрович, який здобув освіту в Санкт-Петербурзі і Празі, молодість провів в США, а потім створив лакофарбовий завод в Шанхаї. У сім'ї Бородіних був великий будинок з прислугою. Діти ставили вистави, які режисирував Олексій. Хлопчик уже в дитинстві повідомив рідним, що стане артистом.
Батьки з дітьми часто відвідували клуб «Суспільство громадян СРСР в Шанхаї», а в 4-му класі перевели первістка з англійської школи в радянську. Бородін представляли життя в СРСР за фільмами Григорія Александрова і Івана Пир'єва і мріяли про репатріацію.
Першу спробу повернутися в Радянський Союз сім'я зробила в 1947 році. Однак консульські працівники порадили Бородіним відмовитися від ідеї, мотивувавши це тим, що переїзд буде занадто важким для маленьких дітей. Насправді практично всі репатріанти сталінської пори піддалися репресіям, багато згинули в таборах.
Бородін репатріювалися в 1954 році і, провівши одну зиму в Казахстані, отримали будинок в підмосковному Пушкіні. У 13-річному віці Олексій вперше побував в Москві, яку раніше бачив тільки на екрані. Поїздку разом з сестрами на батьківському автомобілі, перший візит на Червону площу і Ленінські гори Бородін пам'ятає і зараз.
Трохи пізніше підліток поїхав в Москву на електричці самостійно і після повернення повідомив батькам, що знайшов вуз, в якому буде вчитися. Після отримання атестата зрілості уродженець Циндао реалізував намір. Однак в ГИТИС Бородін вступив з другої спроби, а після 3 років навчання на факультеті театрознавчих вирішив перейти на режисерський.
Наставниками Олексія в вузі стали Юрій Завадський та Ірина Анісімова-Вульф. Студенту, який живе в Підмосков'ї, не належало гуртожиток. Бородін їздив в інститут на електричці і вибирав рейси з найбільшим часом в дорозі - по дорозі в Москву юнак читав книги. Іноді ранні підйоми оберталися для хлопця сном на лекціях, але Юрій Олександрович ліберально ставився до тих, що провинилися талановитого учня. Олексій був завзятим театралом і на все життя запам'ятав «Жизель» з Галиною Уланової в Великому театрі і «Плоди освіти» у МХАТі.
театр
Першою постановкою режисера стала інсценівка в 1968 році «Двох товаришів» в театрі Смоленська. Спектакль був розгромлений за «формалізм».З 1973 по 1980 рік Бородін керував в місті Кірові ТЮЗом, який зараз називається Театром на Спаській. У 1980 році Олексій Володимирович очолив Центральний дитячий театр, через 12 років змінив назву на Російський академічний молодіжний театр. За роки застою ЦДТ перетворився на майданчик офіціозу, виживають за рахунок примусових культпоходів школярів. Новий керівник став боротися з практикою шкільної принудиловки - Бородін переконаний, що візити в театр не повинні здійснюватися з-під палки.
Першим гучним успіхом очолюваного Олексієм Володимировичем московського театру став спектакль «Пастка № 46, зростання другий», в якому героями вперше стали футбольні фанати. На початку XXI століття сенсаціями театральної Москви стали бородінські інсценування творів Бориса Акуніна. Зараз РАМТ вважає своїм театром британський драматург Том Стоппард, чиї п'єси з аншлагами йдуть в будівлі на Театральній площі. У Бородіна є ряд державних нагород, в тому числі ордена «За заслуги перед Вітчизною» IV і III ступенів.
З 1971 року Олексій Володимирович викладає в рідному вузі. Серед учнів майстра такі актори, як Михайло Поліцеймако та Чулпан Хаматова, а також зірка серіалів Володимир Чуприков, земна біографія якого обірвалося восени 2020 року.
Особисте життя
З майбутньою дружиною Оленою Володимирівною Бородін познайомився ще під час дитинства в Китаї. Леля, як звали дівчинку рідні та друзі, з 4-го класу вчилася в одній школі з Олексієм, а її батько володів кіоском, в якому хлопчик купував російські книги і журнали.
Після весілля в родині Бородіних народилися двоє дітей, один з яких, названий на честь дідів Володимиром, очолював російські газети «Известия» і «Праця», а зараз живе в США і займається ресторанним бізнесом, але не вважає себе емігрантом. У Олени Володимирівни і Олексія Володимировича п'ятеро онуків.
Олексій Бородін зараз
4 лютого 2021 року в Російському академічному молодіжному театрі відбулася прем'єра вистави «Горе від розуму», поставленого Бородіним. Рецензенти відзначили легкість і романтизм постановки, в якій Чацкий не тільки викривач підвалин, скільки закоханий юнак, а засланні НЕ сановний охоронець, а помудрівші з віком правдолюб. В інтерв'ю Бородін визнається, що в трактуванні п'єси Олександра Грибоєдова йому дуже допоміг роман Юрія Тинянова «Смерть Вазір-Мухтара».
У червні 2021 року художньому керівникові РАМТа виповнилося 80 років, а через місяць столітній ювілей відзначив очолюваний ним театр. Напередодні ювілею Олексій Володимирович дав інтерв'ю «Российской газете» і виданню «Москвич», в яких поділився деталями біографії та особистого життя. А 10 червня режисер разом з актрисою Неллі Уварової, 20 років служить в Російському академічному молодіжному театрі, побували в гостях у «Вечірнього Урганта».