біографія
Зірка Андрія Болтнева засяяла у вітчизняному кінематографі в першій половині 80-х років XX століття. З провінційного лицедія Андрій Миколайович відразу перетворився на артиста, якого ЗМІ називали генієм.Дитинство і юність
Майбутній актор народився 5 січня 1946 року в столиці Башкирської АРСР - місті Уфі. При народженні Андрія Миколайовича Болтнева звали Андрієм В'ячеславовичем тусовой. Коли хлопчикові було 5 років, його батько, який служив в міліції, загинув під час затримання банди.
Незабаром мати Андрія і його старшого єдиноутробного брата Дмитра вийшла заміж за капітана далекого плавання Миколу Захаровича Болтнева і народила третього сина Володю. Шкільні роки актора пройшли в портових містах - Севастополі і Туапсе. Відносини у майбутньої зірки кіно з вітчимом склалися настільки хорошими, що при отриманні паспорта юнак змінив по батькові та прізвище.
Хоча мати сімейства Ніна Костянтинівна працювала вчителькою праці, акторство було у Андрія в крові: біографії діда і бабусі хлопця по материнській лінії були пов'язані з театром. У школі Болтнев брав участь у самодіяльності, але спектаклями інтереси юнака не обмежувалися. Андрій, який навчався нерівно, цікавився і астрономією, і риболовлею, і технікою.
Після отримання атестата Болтнев за наполяганням матері поїхав вступати в Краснодарський медичний інститут, але на першому ж іспиті «схопив» трійку. Незабаром хлопця високого зросту закликали до лав Радянської армії. Строкову службу Андрій проходив в НДР.
Після демобілізації спадкоємець акторської династії недовго пропрацював на туапсинский нафтобазі і поступив в Ярославське театральне училище. Однак в місті на Волзі Болтнев провчився лише 2 роки і поїхав служити в Уссурійському драмтеатрі. Вища освіта Андрій Миколайович завершив тільки в 1985 році, вже зігравши найбільш яскраві ролі в своїй фільмографії.
Фільми
У двох з трьох дебютних шедеврів Андрій Миколайович зіграв своїх батьків - моряка в «торпедоносця» Семена Арановича і міліціонера, що полює за бандою в сталінські часи, в картині Олексія Германа «Мій друг Іван Лапшин». У третій стрічці, 5-серійному телефільмі того ж Арановича «Протистояння», Болтнев створив образ монстра - військового злочинця Миколи Кротова, через 40 років після війни з корисливих мотивів повернувся до вбивств.
Серіал поєднував захоплюючу інтригу, цивільний посил і чудову гру десятків акторів - від Олега Басилашвілі до Сергія Бехтерева. Однак Кротов, який одержує задоволення від вбивств і «розчленування», запам'ятався глядачам найбільше.
Цікаво, що в усіх трьох головних стрічках Болтнева знімався Юрій Кузнєцов - майбутній Мухомор (Юрій Олександрович Петренко) з міліцейської саги «Вулиці розбитих ліхтарів», поставленої за творами Андрія Кивінова. Фільм Олексія Германа кілька років пролежав на полиці. Коли горбачовська перебудова зняла цензурні обмеження, «Іван Лапшин» викликав захват у критиків і подив у більшості глядачів, не зрозумів новаторський мову режисера.
У подальшій артистичній біографії Болтнева були і інші стрічки. У картинах «Джокер» або «Мафія безсмертна» Андрій Миколайович грав на совість і намагався оживити ролі артистичними знахідками.
Особисте життя
З майбутньою дружиною Наталією Мазец Болтнев познайомився в драматичному театрі Майкопа. Молоді люди не тільки разом виходили на сцену, а й жили в одному гуртожитку. Хоча Наташа була на 7 років молодше Андрія, але встигла побувати замужем, розлучитися, пережити ще одну велику любов.У Майкопском театрі Мазец до моменту появи Болтнева відслужила вже 2 роки. Андрія на Північний Кавказ перевели з Уссурійська за протекцією матері. Один з керівників театру щоліта знімав кімнату в 4-кімнатній туапсинский квартирі Ніни Костянтинівни і Миколи Захаровича.
Молодим колегам було дуже цікаво разом, з часом дружні стосунки Андрія і Наташі переросли в любовні. На шлюб закоханих благословили обидві пари батьків. Наташиного батька зачарувало вміння майбутнього зятя на совість виконати будь-який домашній ремонт.
Дочка Маша народилася у Болтнева і Мазец через 6 років після весілля. До цього часу подружжя жило в 2-кімнатній квартирі в центрі Новосибірська. Спочатку переїхали в столицю Сибіру до батьків Наталії акторам дали службову кімнату, а після смерті сусідки до Болтнева і Мазец відійшла друга кімната. Артист виявився турботливим і ніжним батьком.
Дочка Андрія Миколайовича, подорослішавши, пішла по батьківських стопах. Російським глядачам Марія Болтнева найбільш відома як виконавиці ролі Насті Клименко в серіалі «Глухар».
Після сенсаційного успіху фільму «Мій друг Іван Лапшин» Андрія Миколайовича запросили служити в московський театр імені Володимира Маяковського. Головний режисер Андрій Гончаров пообіцяв незабаром дати талановитому новобранця квартиру в столиці СРСР. Ідею переїзду чоловіка в Москву підтримала Наталія.
Однак очікування обіцяної квартири розтягнулося на роки. Болтнев жив в крихітній кімнаті акторської гуртожитку, що кишить тарганами. Подружжя літали один до одного в гості. Одного разу Наталія навіть прожила у чоловіка 2 сезони, нескінченно подовжуючи службовий відпустку.
Але «щастя в курені» перервала телеграма з Новосибірська: у матері Мазец, з якої актриса залишила Машу, трапився інфаркт. Дружина Болтнева негайно вилетіла до Сибіру. Поступово зустрічі Андрія і Наталії стали рідшими, і особисте життя акторів, які продовжували любити один одного, розладналася.
смерть
Проживання в гуртожитку далеко від сім'ї в поєднанні з всеросійської славою призвело до того, що в останні роки життя Андрій Миколайович зловживав алкоголем. Актор помер уві сні 12 травня 1995 року. Причиною смерті Болтнева став інсульт.
За словами сусіда Андрія Миколайовича - Сергія Юшкевича - напередодні трагедії творець образу Кротова скаржився на головний біль. Вранці Юшкевич прокинувся від звуку будильника, безупинно дзвеніли в кімнаті Болтнева. Коли викликаний комендант відкрив запасним ключем двері, стало ясно, що Андрій Миколайович мертвий.
Згідно із законом покійний міг бути похований в російській столиці тільки якщо при житті мав московську прописку. Завдяки сприянню Наталії Гундарєвої, Болтнева прописали в Москві «заднім числом». Могила Андрія Миколайовича знаходиться на Востряковському кладовищі.
фільмографія
- 1983 - «Торпедоносці»
- 1984 - «Мій друг Іван Лапшин»
- 1985 - «Протистояння»
- 1985 - «Поїздки на старому автомобілі»
- 1986 - «І ніхто на світі ...»
- 1986 - «Я зробив усе, що міг»
- 1987 - «Ляпас, якої не було»
- 1987 - «Честь маю»
- 1988 - «Тринадцятий апостол»
- 1990 - «В смузі прибою»
- 1990 - «Під північним сяйвом»
- 1990 - «День кохання»
- 1990 - «Яри»
- 1992 - «Білі одягу»
- 1993 - «Кодекс безчестя»
- 1993 - «Мафія безсмертна»