біографія
Костянтин Балакірєв не відразу прийшов в акторську професію, а потім влаштувався там міцно і по суті: його фільмографія налічує десятки робіт. Артист починав кар'єру співпрацею з Олексієм Балабановим, а в 2019-му працював з молодою незалежною режисером Кантемиром Балаговим, що говорить про затребуваність актора в серйозному кіно протягом багатьох років.Дитинство і юність
Балакірєв - корінний москвич, він народився в 1980 році в сім'ї інженерів. У Костянтина є сестра, яка пішла по стопах батьків, і він сам мав намір зробити те ж, так в підсумку звернув на акторську стежку. Канікули Костя традиційно проводив в селі на Волзі, де пірнав, рибалив, косив сіно і віддавався річним забавам.
Хлопчик захоплювався читанням, ковтаючи пригодницькі романи, і обожнював дивитися військове і історичне радянське кіно. Браві битви дитина переносив на поле для ігор, де за допомогою пластмасових солдатиків влаштовував історичні битви. Він самовіддано малював карти і плани, надихаючись образами героїв минулого, серед яких особливо привабливим здавався Наполеон.
Не дивно, що до кінця 9-го класу хлопець вирішив вступати в Суворовське училище, чого різко заперечив батько, якому вдалося охолодити войовничий запал сина. У підсумку, закінчивши школу в 1997-му, юнак став студентом МАМИ, але протримався лише півтора року, так і не розглянувши в душі покликання стати інженером. Театральна студія приваблювала молодого людини куди сильніше, так що він став мріяти про кар'єру актора. Але зухвалі бажання спіткнулися об саму прозаїчну причину: хлопця забрали в армію.
Тут, у військах ВДВ, стали дійсністю дитячі мрії про військові подвиги: Костянтин служив в Чечні в гарячу пору військових дій і привіз зі служби медаль "За відвагу". Повернувшись додому, Балакірєв спробував вступити на акторський і не зміг, а тому пішов працювати в книжковий магазин, де залишав майже всю зарплату, купуючи нові і нові книжки.
В результаті Костя зміг пробитися до театрального інституту ім. Бориса Щукіна, який закінчив у 2006 році з червоним дипломом, навчаючись на курсі Юрія Шликова.
Особисте життя
Актор трохи говорить про особисте життя, відомо, що його дружина - сценарист, яка паралельно освоює "професію" мами. Костянтин не веде аккаунт в "Інстаграме", а ось у "ВКонтакте" і в "Фейсбуці" з'являється регулярно. Тут він інформує про цікаві культурні події, розміщує злободенні пости на політичні та суспільні теми. У вересні 2019 року Балакірєв вийшов на вулицю з плакатом на підтримку Павла Устинова, про що свідчить фото в соцмережі.Фільми
Акторська біографія Костянтина почалася з серйозної роботи - в 2007 році той виконав роль Колі Горбунова у фільмі Олексія Балабанова "Вантаж 200". До цього артист з'являвся тільки на сцені театру і в короткометражках. Потім послідували стрічки "Ліквідація", "Ніхто, крім нас ...", "Ісаєв", де герої Балакірєва також приміряли військову форму. На цьому тлі яскравим життєрадісним плямою виділяється мюзикл "Стиляги", в якому актор зіграв Дринь.
Костянтин рідко з'являється на перших ролях, але його образи виходять переконливими і западають глядачеві в душу. Тому знімається артист багато, не нехтуючи розважальними жанрами, але краще серйозне, глибоке кіно. Такою роботою стала "Територія" - стрічка про подвиг радянських золотошукачів, що вийшла на екрани в 2014 році. Тут Балакірєва дістався персонаж Кефіра Гіголова. Брав участь Костянтин і в таких популярних серіалах, як "Попіл", "Інтерни", "Каменська" і "Морпіхи".
Костянтин Балакірєв зараз
Зараз Костянтин продовжує зніматися в кіно і серіалах. У 2019 м артист задіяний в декількох проектах, в тому числі в детективі "Таємниця останньої глави", де зіграв роль Артема Васильєва. У тому ж році вийшов на екрани авторський фільм Кантемира Балагова "Голобля", який став учасником Канського фестивалю. Тут Балакірєв увійшов в образ пораненого Степана. Крім цього, актор з'явився в картинах "Епідемія", "Поселенці", "Адаптація-2".фільмографія
- 2007 - «Вантаж 200»
- 2007 - «Ліквідація»
- 2008 - «Стиляги»
- 2009 - «Ісаєв»
- 2010 - «Інтерни»
- 2013 - «Попіл»
- 2014 року - «Мій улюблений тато»
- 2014 року - «Територія»
- 2015 - «Тихий Дон»
- 2018 - «Фортеця Бадабер»
- 2019 - «Голобля»