біографія
В молодості Микола Платошкін побудував кар'єру в якості дипломата, але потім вирішив зайнятися політикою. Він прославився як лідер громадського руху «За новий соціалізм», який у виступах неодноразово критикував роботу Володимира Путіна і російського уряду.Дитинство і юність
Політолог народився 19 жовтня 1965 року в селі Мещеріно Московської області. Хлопчик ріс в сім'ї працівників радгоспу: мати була агрономом, а батько - інженером.
Микола вже в ранні роки біографії був кмітливим, закінчив школу золотим медалістом. Він міг стати трактористом-машиністом, отримав права 3-го класу, але прагнув до більшого. Платошкін став студентом факультету міжнародних відносин МДІМВ МЗС СРСР, захистив диплом в 1987-му. Пізніше він пройшов навчання при Дипломатичній академії МЗС Росії.
Кар'єра
Закінчивши МГИМО, молодий чоловік почав працювати як аташе посольства СРСР, а потім і Російської Федерації в ФРН. У 1992-му співробітника перевели в 4-й Європейський департамент МЗС Росії. Але в штабі Микола затримався тільки на 3 роки, після чого знову отримав направлення до Німеччини.Як зазначено на офіційному сайті знаменитості, за час роботи за кордоном він проявив кілька ініціатив. Так, Платошкін домігся повернення Миколі Берзаріна, першого радянського коменданта Берліна, звання почесного громадянина міста.
Також діяч допоміг зберегти пам'ятник воїну-визволителю, розміщений в Трептов-парку. У 1995 році стало відомо, що влада країни планувала знести монумент, з огляду на його аварійний стан. Дипломат домігся заміни знищення меморіалу його реставрацією.
Повернувшись в РФ, Микола Миколайович зайняв пост глави відділу Вірменії МЗС Росії. Потім він протягом 2 років пробув на посаді віце-консула в американському Х'юстоні. За час роботи в США політик став одним з організаторів Російського культурного центру в Техасі.
У 2006-му Платошкін був висланий назад в Росію і в тому ж році припинив дипломатичну службу. Причиною цього, за словами соціаліста, стала неприпустима поведінка МЗС щодо його дружини.
Залишивши попереднє місце роботи, чоловік зайнявся викладацькою діяльністю. Сферою наукових інтересів знаменитості стала історія різних країн, зовнішня і внутрішня політика Росії. Микола Миколайович захистив кандидатську і докторську дисертації в області історичних наук, написав чимало книг.
Викладач прочитав цикл лекцій в рамках курсів Університету Дмитра Пожарського. Також Платошкін зайняв пост завідувача кафедрою міжнародних відносин і дипломатії в МГУ.
політика
З 1988-го Микола Миколайович був названий кандидатом в члени КПРС. Однак уже в наступному році відмовився від вступу в партію, так як політика генсека Михайла Горбачова виявилася неприйнятною для нього.
Пізніше він неодноразово виступав з критикою рішень президента РФ. Коли стало відомо про плани проведення пенсійної реформи, Платошкін був її противником. Разом з представниками КПРФ він брав участь в московських мітингах проти цього нововведення.
Особливу активність політик почав в 2018 році. Влітку він зареєстрував Ютьюб-канал, де спершу публікував фрагменти телепередач, а потім почав записувати власні відео, в яких ділився поглядами на події в світовій політиці.
У вересні того ж року в процесі вибору глав для суб'єктів Федерації політолог відкрито агітував публіку голосувати проти партії «Єдина Росія». У грудні він висловив протест проти передачі Курильських островів Японії. Пізніше брав участь у мітингу, присвяченому збереженню об'єкта на території РФ.
У січні наступного року в «Фейсбуці» колишній дипломат повідомив громадськості про плани створення політичного руху «За новий соціалізм». На сторінці в соцмережі чоловік представив головні тези програми нової організації.
Після Микола Миколайович почав регулярно влаштовувати зустрічі з електоратом в різних російських містах. Концепція соціаліста знайшла групу підтримки. Зокрема, ідеями зацікавилися Євген Спіцин, Андрій Караулов, Микита Михалков.
Кримінальне переслідування
Коли в січні 2020 року президент Росії Володимир Путін виступив з повідомленням про необхідність внесення поправок до конституції і про обнулення президентських термінів, Платошкін став одним з перших, хто висловив невдоволення рішенням глави держави. На початку травня відбулися дебати соціаліста з Ігорем Чубайсом.Вранці 4 червня в квартирі політика провели обшук. За словами обраниці Миколи Миколайовича, представники органів забрали для огляду комп'ютери, камеру, сімейні заощадження. У той же день колишнього дипломата затримали і доставили до Слідчого комітету Росії. Увечері чоловіка відпустили під домашній арешт до 2 серпня.
Відносно Платошкіна було порушено кримінальну справу за кількома статтями. Причиною стали відео, викладені на «Ютьюб». На думку звинувачення, в цих роликах політолог закликав до масових заворушень і порушення обмежувальних заходів, введених в країні внаслідок пандемії коронавирусной інфекції.
Надалі домашній арешт знаменитості неодноразово продлялся. Він не мав права виходити на вулицю і взаємодіяти з будь-ким, крім членів сім'ї, через що стан його здоров'я погіршився.
Прихильники Миколи Миколайовича тим часом розгорнули активну діяльність в його підтримку. Про незаконний арешт політолога висловилися представники ЗМІ та громадські діячі. Представники «Меморіалу» назвали Платошкіна «політичним в'язнем», а Amnesty International - «в'язнем совісті».
Остаточний вирок винесли тільки 19 травня 2021 року, після того як діяч провів під арештом 11 місяців. Він отримав покарання у вигляді 5 років умовного терміну і штрафу в розмірі ₱ 700 тис. В якості пом'якшуючих обставин були враховані вік знаменитості, наявність літніх батьків і відсутність судимостей.
Особисте життя
Про особисте життя колишній дипломат вважає за краще не повідомляти пресі, не викладає сімейні фото в «Інстаграм». За офіційними даними, Платошкін розлучений. Але своєю дружиною політик вважає Анжеліку Глазкову. Питань про наявність дітей він уникає.
Микола Платошкін зараз
Опинившись на волі, Микола Миколайович знову почав активно взаємодіяти з пресою. Під час інтерв'ю на «Радіо" Комсомольская правда "» він пожартував, що в Росії умовний термін можна вважати заміною виправдувального вироку. Також соціаліст висловився про намір оскаржити рішення суду, оскільки не вважає себе винним.Бібліографія
- 2004 - «Спекотне літо 1953 року в Німеччині: вперше про повстання робітників в НДР»
- 2007 - «Вбивство президента Кеннеді. Лі Харві Освальд - вбивця чи жертва? »
- 2011 - «Історія Мексиканської революції: в 3 томах»
- 2015 - «гренадской революція і інтервенція США (1979-1983 рр.)»
- 2016 - «Весна і осінь чехословацького соціалізму. Чехословаччина в 1938-1968 р »
- 2018 - «Танго зі смертю: в 2 томах»