біографія
Давньогрецька поетеса Сапфо була уродженкою острова Лесбос, її спадщина складалося з мелические пісень і віршів. Ямбічна і елегійна лірика, що збереглася в уривках і фрагментах, ставилася до канонічної літературі протягом століть.Дитинство і юність
Інформацію про біографію гречанки дослідники отримали з трьох джерел: свідоцтва (Testimonia), оригінальні хроніки і зміст віршів. Вважалося, що Сапфо з'явилася на світ в Мітілене на острові Лесбос серед природних красот, створених з волі олімпійських богів.
Часом народження поетеси вважається 625 рік до н. е., місяць і дату вченим встановити не вдалося. У літературних творах і працях філософів-істориків для відомостей про перші дні життя жінки особливого місця не знайшлося.
Родичі Сапфо, імовірно, належали до знатного роду «нових» еллінських аристократів з освічених сімей. У їхньому товаристві за сформованою з древнього часу традиції навчали наукам і мистецтву всіх без винятку дітей.
Батько поетеси Скамандронім був заможним торговцем, він містив чотирьох нащадків і Клеіду, законну дружину. Дівчинка, що росла серед братів Ерігени, Ларіха і Харакса, відчувала повагу до сили і видатному розуму.
Згідно давньогрецьким звичаям, описаним в історичних творах, хлопчики благородного походження на сімпосій підносили вино. Ймовірно, в такі моменти за наймолодшим з кровних родичів з підвищеним інтересом спостерігала неповнолітня Сапфо.
Стан благоговіння, випробуване в величних храмах, розвинуло фантазію поетеси і розкрило природний талант. Віршовані гімни для хору, виступав на Термійскіх панегіреях, знав кожен актор театру і ліричний музикант.
Творіння дівчинки присвячувалися олімпійської богині Артеміді, господині лісів і водних джерел мальовничих Егейських островів. Ранню лірику поетеси вивчав Тимофій Геннадійович полову, співробітник новосибірської лабораторії історії стародавніх і середніх віків.
В юному віці Сапфо з сімейством покинули Митилену і Лесбос через те, що до верховної влади прийшов Мірс - жорстокий тиран. Провідні аристократичні родини, що домоглися повалення Панфелідов, позбулися потенційно небезпечних титулованих городян.
Поетеса з братами і батьками ховалася на території Сицилії, вони повернулися на малу батьківщину після декількох років. Краса дівчини, що подорослішала, яка отримала освіту, змусила щире захоплюватися культурний давньогрецький світло.
Особисте життя
Про особисте життя Сапфо ходили різноманітні легенди, першим коханим, за переказами, був музикант і поет Алкей. Вважалася, що стародавні греки спілкувалися за допомогою віршованих послань, але версія не знайшла підтвердження у авторитетних людей.
На думку деяких дослідників, по уродженці острова Лесбос зітхав мужній і сильний моряк, якого звали Фаон. Жінка, повністю поглинута ніжними романтичними почуттями, чекала обранця на скелях серед небезпечних бурхливих хвиль.
В історичних матеріалах, в давнину зібраних по крупицях, виявилися відомості про чоловіка - представника італійських племен. Андрієць Керікл, батько Клеіди, єдиною з дітей поетеси, залишив сім'ю.
У золоту епоху комедії Сапфо часто зображували розпусниці, що любила жінок і чоловіків. Відлунням такої думки про творцю віршів стала низка грецьких фресок і художніх картин.
Пізніше під фрагментарною біографії спливли факти про гомосексуалізм, орієнтація поетеси цікавить вчених до цих пір. Уривки спогадів про зв'язок з неповнолітніми дівчатами, взяті зі збережених текстів, збуджують непотрібний суперечка.
творчість
За даними вчених, Сапфо написала дев'ять збірок віршів, але сучасники судять про неї за фрагментами, дивом дійшли до наших днів. Теми пристрасті, любові і розлуки, характерні для елегій, були підхоплені Катуллом, які жили в епоху римських царів.
Недоторканими нещадним часом залишилися три твори, що відрізнялися різноманітністю жанрів і унікальним підбором слів. Заслугою давньогрецької поетеси стало введення в віршування високо оцінених нащадками нових ритмічних зразків.
Завдяки цьому любовна лірика виконувалася під ненав'язливу музику, і жінку часто зображували зі струнними інструментами в руках. Яскравим прикладом цього стала фреска «Парнас» Рафаеля Санті, італійського живописця, який творив в 1500-х роках.
Греки називали поетесу божеством і десятою музою, оду «Моління до Гері» цитували сотні людей. Здібності маніпулювати умами шляхетних дівчат і юнаків міг позаздрити цар Ітаки - чванькуватого Одіссей.
Поряд з Анакреонтом і Алкеем Сапфо стала метром монодической лірики, вона добре знала легенди і місцевий Лесбоський фольклор. Багато літературних творів, зокрема оду «Богу рівним ...», виконували відомі актори і традиційний стародавній хор.
Вірші уродженки Мітілени від інших авторів відрізняли пристрасть в природному прояві і неприкритий еротизм. В уривках про кохання до дівчини автор повністю розкривала душу, застосовуючи іносказання, перифраз і символізм.
За переказами, вони присвячувалися молодий подрузі Ерін, яка написала поему «Прядка» і ряд іскрометних епіграм. За зустріч, що відбулася на території островів Егейського моря, Сапфо віддала подяку всім давньогрецьким божествам.
Втрата інтересу до корифеїв офіційного мелические канону стала головною причиною втрати десятків еллінських віршів. Візантійські академіки забули про лірику талановитої жінки і поховали вікове спадщина в підвалах нових міст.
На щастя, уривки збереглися на давньоєгипетських табличках, виявлених в купі сміття дослідниками з європейських країн. У збірниках пізніших грецьких авторів також були твори поетеси, вони входили в обов'язковий академічний шкільний план.
смерть
Про обставини й причини смерті грецької поетеси нічого не відомо, був міф, що жінка загинула, добровільно зістрибнувши з Лефкадскіх скель. Трагічне самогубство пов'язували з нещасливим коханням до Фаону, який плавав у відкритому морі і відносин не бажав.У мистецтві
Сапфо відносили до категорії дев'яти найбільших грецьких ліриків, вона вважалася талановитим автором мелодійних любовних віршів. Вікентій Вікентійович Вересаєв і Яків Еммануїлович Головаскер перевели гімни і оди на початку 1900-х років.
Образ гречанки увічнили в кінематографі і живопису, фільм «Сафо» був популярний в захоплених еротикою колах. Портрети роботи П'єра Герена і Шарля Огюста Менжу експонувалися в знаменитих розкиданих по світу місцях.
На честь автора «Гімну Афродіті» назвали спектральний астероїд, а музикант Давид Тухманов присвятив їй цілий альбом. Книги, що включають твори кумира римлянина Горація, закохані молоді люди читали один одному перед сном.