біографія
Сергій Гімаєв - радянсько-російський хокеїст, тренер і коментатор. Всім серцем відданий спорту, вирізнявся працьовитістю, скромністю, чесністю і прямотою. Не оглядаючись на авторитети, міг розкритикувати що завгодно і кого завгодно, але шкодував молодих гравців, так як не хотів псувати їм кар'єру.Дитинство і юність
Біографія Сергія Наильевич Гімаева почалася в Білорусі, хокеїст народився 1 січня 1955 року в селі Пружани Брестської області. Батько привіз туди сім'ю за службовим обов'язком. Наіль Зямгутдіновіч за національністю був татарином.
Ранні роки життя Гімаєв провів в Башкортостані, там познайомився з хокеєм, зробив перші кроки в цьому виді спорту і почав грати в дорослій команді. Клуб знаходився на утриманні приладобудівного заводу, де працювала мати спортсмена.
Паралельно юнак навчався на вечірньому відділенні Уфимського державного авіаційного інституту. Спорт і навчання заважали один одному, в вузі вимагали зробити вибір, на четвертому курсі хокеїст взяв «академку». І потрапив під заклик.
Армійську службу Сергій Наильевич проходив в Оренбурзі, звідки його перевели в клуб СКА з Куйбишева (нинішня Самара). Там домігся визнання і отримав виклик в Москву, в клуб ЦСКА.
Хокей
У складі «армійців» Гімаєв став багаторазовим чемпіоном країни. Грав разом з Валерієм Харламовим, Володимиром Петровим, Борисом Михайловим. На матчах ЦСКА в Північній Америці бився проти найбільших зірок світу, включаючи Уейна Гретцкі. У збірній СРСР грав не так часто, не зважав великої зіркою, але залишався міцним майстром.За словами Гімаева, в радянські часи хокеїсти тренувалися без вихідних, з ранку до вечора, в день проводилося 2-3 повноцінних заняття. Тому чемпіонами ставали тільки люди, безмежно віддані улюбленій грі. Кар'єру спортсмен завершував в Ленінграді.
Після закінчив педагогічний інститут і почав роботу тренером. Двадцять років очолював хокейну школу ЦСКА, займався з юнацької та молодіжної збірними Росії.
Але публіка полюбила Сергія Наильевич після чемпіонату світу 2008 року, де він розкрився як спортивний коментатор. Його голос на довгий час став візитною карткою російського хокею. Разом з Романом Скворцовим Гімаєв працював на фінальному матчі проти канадців, коли Росія через 15 років повернула собі звання чемпіона світу.
Легендарний спортсмен коментував чесно і емоційно, не соромився різких висловлювань. Одного разу він був відсторонений від роботи за критику керівництва каналу «Росія-2». За словами Гімаева, відбором матчів для показу займалася не спортивна редакція, а стороння жінка, тому багато важливих гри не потрапляли в трансляцію.
Також стало відомим заяву чоловіка про те, що 80% учнів спортивних шкіл ніколи не гратимуть на рівні майстрів. Максимум, отримають користь для здоров'я. А багато хто, незважаючи на вкладені гроші і працю тренерів, зв'яжуться з поганими компаніями і закінчать кар'єру через неспортивних факторів.
Крім «Росії-2», Гімаєв працював також на «Росії-1», каналах «Матч ТВ», «КХЛ ТБ» і «Спорт-1».
Особисте життя
Гімаєв був щасливий в особистому житті. Його дружину звали Наталя. 16 лютого 1984 року біля Сергія Наильевич народився син-тезка. Він пішов по стопах батька, став хокеїстом, виступав за ризьке «Динамо» і китайський клуб «Куньлунь Ред Стар», який грає в КХЛ.
9 жовтня 2020 року Гімаєв-молодший завершив кар'єру хокеїста, а в листопаді дебютував як коментатор. Працював на «КХЛ ТБ».
Дочка Гімаева-старшого Анастасія Матусевич в молодості займалася фігурним катанням, після поїхала жити з родиною в США.
смерть
Сергій Наильевич Гімаєв пішов з життя в Тулі 18 березня 2017 року. Під час матчу ветеранів чоловік відчув себе погано і вже не зміг прийти до тями. Причиною смерті став тромб, що відірвався.Друг Гімаева-старшого Дмитро Федоров сказав в інтерв'ю, що Сергій Наильевич помер в роздягальні, в лікарню його відвезти не встигли.
В цей час в Ярославлі проходив матч «Локомотив» - ЦСКА. Дізнавшись сумну звістку, вболівальники кілька хвилин скандували ім'я Сергія Гімаева.
Свої співчуття з приводу кончини коментатора висловив президент Республіки Татарстан Рустам Нургалиевич Мінніханов, розмістивши фото Гімаева у «Вконтакте», «Твіттері» і «Інстаграме». Не залишилися осторонь і регіональні влади Уфи, Тули, Брянської області, а також хокеїсти Павло Дацюк, Олександр Овечкін, Євген Малкін, Олександр Радулов і багато інших.
Коментатора поховали в Хімках на Новолужінском кладовищі. На церемонію прийшло понад 6 тис. Людей.
досягнення
- 1978-1985 - Чемпіон СРСР з ЦСКА
- 1978-1985 - Володар Кубка Європейських чемпіонів з ЦСКА
- 1979, 1982, 1983 - У списку кращих захисників чемпіонату СРСР
- 1977, 1979 - Володар Кубка СРСР з ЦСКА
- 1992 - Заслужений тренер Росії
- 2003 - Орден Пошани