біографія
Василя Комарова прозвали в народі Шаболовського душогубом, і було за що: на рахунку маніяка близько 30 жертв. Він вбивав людей з користі і не без задоволення і увійшов в історію як перший радянський серійний вбивця.Дитинство і юність
Справжнє прізвище Шаболовського душогуба була зовсім не Комаров. Василь народився в 1877 році в родині Терентія Петрова, який служив робітником на залізниці. У Терентія з дружиною було семеро по лавках, і все безпробудно пили гірку.
Василь слідом за батьками і братами також пристрастився до алкоголю, років з 15 звикнувши не тільки до горілки, а й до денатурату з політурою. Вже потім, під час медичного огляду при затриманні, йому поставлять діагноз «алкогольна дегенерація».
В молодості Петров протягом 4 років відбув військову повинність в армії. Повернувшись додому, Василь став шукати способи видобутку їжі. У 1904 році він відправився за довгим рублем в далекосхідні землі, де в ту пору йшла Російсько-японська війна. Там чоловікові вдалося непогано заробити, але гроші він швидко спустив.
Наступним способом розжитися стало злодійство. Петров обчистив військовий склад, а й гульнути толком не встиг, як його посадили на рік.
У 1917 році почалася Громадянська війна, але вона 30-річному Петрову виявилася тільки на руку. Його, колишнього кримінальника, прирівняли до постраждалих від царського режиму і без питань взяли в Червону армію. Він навіть встиг дослужитися до звання командира, однак потрапив у полон до денікінської армії. Звільнившись з неволі, Василь не став спокушати долю і про всяк випадок взяв собі прізвище Комаров, під якою і почалася біографія вбивці.
злочини
З 1920 року Комаров оселився в Москві, де став заробляти на хліб приватним візництвом. Він зізнавався, що на поїсти вистачало, а ось на випити - вже немає. Одного разу на кінній площі йому попався селянин, який бажає придбати коня. Василь запевнив простака, що продасть йому свою кобилу, і запросив до себе додому, щоб обмити угоду.
Там він пробив гостю голову великим молотком, забравши всі наявні у того гроші. Від трупа позбувся вже вночі, закопавши під підлогу напівзруйнованого сусіднього будинку. Все вийшло швидко і без перешкод. І півгодини Комаров не витратило на неприємні клопоти і вирішив: справа прибуткова.
За 1921 рік за цією ж схемою Шаболовського душогуб розправився з 17 жертвами, тіла яких закопував поблизу. Коли місця під могили поблизу закінчилися, став скидати трупи в Москву-ріку. Більшість потрапляли в руки вбивці людей були приїжджими, а тому кинутися про них в столиці було нікому, і криваві справи маніяка до пори до часу залишалися заховані.
На сполох забили, коли в річці все частіше стали потрапляти трупи в мішках. Міліція взялася за справу серйозно, підключивши до розслідування криміналістів з колишньої царської поліції. Швидко стало ясно: все вбивства - справа одних рук. Причиною смерті всіх жертв був проломлений череп. За виявленими в мішках зернам вівса припустили, що душогуб - візник.
Спіймати Комарова вдалося тільки в 1923 році. До того моменту він встиг розправитися з 33 жертвами. Вбивцю знайшли у власному будинку, але той зробив спробу втекти і був спійманий на наступний день в підмосковному селі Нікольському.
Особисте життя
Вперше Василь одружився в 28-річному віці, проте майже відразу став вдівцем. Його дружина померла від отруєння, поки він відсиджував термін за крадіжку військового майна. Майже відразу майбутній вбивця взявся за влаштування особистого життя.
Другу дружину Комаров знайшов у Ризі, куди переїхав жити після звільнення з в'язниці. Полька Софія теж встигла поховати чоловіка і дісталася Василю з «приданим» з двох дітей. І дружину, і її нащадків Комаров щедро бив по п'яні, але та все одно залишалася йому вірною подругою.
Разом зі змінив прізвище чоловіком Софія в 1920 році переїхала в Москву і оселилася в будинку на Шаболовці. Жінка займалася господарством. Від її очей не сховалося, що Комаров промишляв крадіжками і збував крадене на ринку.
Чи не здивувалася жінка і коли дізналася, що Василь взявся за вбивства. Більш того, з 1922 року Софія стала пособниця чоловіка в звірства, за що і отримала в 1923 році найвищу міру покарання. До того моменту вона встигла народити Комарову дитини.
Саме новонароджений став ниточкою, яка привела сищиків до вбивці. Василь замотав голову однієї з жертв пелюшкою, а тому міліція звузила коло підозрюваних замоскворєцьких візників до сімейних, у кого недавно народилася дитина.
смерть
На допиті Комаров не заперечив провини і не виявляв ознак каяття. Навпаки, говорив, що вбивав із задоволенням, і навіть запевняв наслідок, що кількість жертв йому занизили: 29 замість 33. Василь пояснював, що на розправу зі спекулянтами його штовхало бажання збагатитися, але нажитого на вбивствах виявилося не так вже й багато - вистачило б хіба що на сотню цигарок і пару пляшок портвейну.Медекспертиза визнала в вбивці психопата і дегенерата, при цьому осудність його не ставилася під сумнів. Комарова засудили до вищої міри покарання і розстріляли влітку 1923 року.
У масовій культурі
- Нарис «Комарівське справа», автор Михайло Булгаков
- Згадка в романі «Одноповерхова Америка», автори Ілля Ільф і Євген Петров