біографія
Доля радянської актриси Віри Алентової тісно переплелася з життям і творчістю знаменитого артиста і режисера Володимира Меньшова, який припадав їй чоловіком. Разом вони створили культову картину «Москва сльозам не вірить», що прославила їх імена на весь світ. Також артистка знаменита тим, що багато років залишається вірною одному театральному колективу.Дитинство і юність
Віра Валентинівна народилася 21 лютого 1942 року в провінційному місті Котласе. Вона з'явилася на світ в династії акторів: мати Ірина Миколаївна і бабуся були артистками театру. Батько Валентин Михайлович Биков також був актором, але помер, коли Вірі було 4 роки, тому вона не пам'ятає його. Після смерті чоловіка мама вирішила переїхати в Україну, до Кривого Рогу, де майбутня актриса пішла в школу.
Дитинство артистки проходило в бідності. Мати багато працювала, але грошей на іграшки все одно не вистачало, і їй доводилося робити ляльок з картону. Віра багато часу проводила на самоті з собою, придумуючи веселі розповіді, щоб скоротати час. Незабаром вона почала долучати до них і друзів з двору. Алентова потай мріяла стати актрисою, але мати була категорично проти подібної професії.
Сім'я Алентова часто переїжджала. З України вони переселилися в Узбекистан, а потім на Алтай, в місто Барнаул. Там майбутня актриса за наполяганням матері намагалася вступити до медичного інституту, але їй не вистачило знань для успішної здачі іспитів. Проте, Віра не відмовилася від мрії і за допомогою вітчима потрапила в трупу місцевого театру. Дізнавшись про це, Ірина Миколаївна закотила скандал, адже дочки слід спочатку отримати освіту в Москві, а потім вже пробувати стати актрисою.
Алентова була змушена піти працювати, але брати до себе неповнолітню дівчинку ніхто не хотів. Їй відмовили на пошті, потім в аптеці. Єдиним місцем, куди прийняли майбутню артистку, виявився меланжевий комбінат, де вона пропрацювала рік.
театр
У 1961 році Віра вирушила надходити в Москву. Вона подала документи в усі столичні театральні училища і була прийнята в Школу-студію МХАТ, на курс Василя Маркова. Там доля звела її з Володимиром Меньшова. До слова, тоді майбутнього оскароносного режисера вважали неперспективним студентом, а його дружині пророкували сумне майбутнє поруч з не відбувся артистом.За спогадами Алентовою, курс виявився сильним. Студенти намагалися перевершити один одного в знаннях і оригінальності творчих ідей, тому запоєм читали літературу, в тому числі і самвидав, і популярні журнали «Иностранная литература», «Техника молодежи», «Знання - сила», «Новий світ». Діти відвідували поетичні слухання, де виступали Белла Ахмадуліна, Євген Євтушенко, Андрій Вознесенський.
Будучи студенткою, Алентова почала виходити на сцену МХАТу. Дівчина сподівалася потрапити в цей театр і після закінчення вузу, але молодій випускниці було відмовлено. Переживши шок, Віра поспішила в Московський театр ім. Пушкіна, де до закінчення набору молодих акторів залишалося кілька днів.
Прослуховування артистка пройшла успішно і в 1965-му була зарахована в трупу театру. Там Віра відразу отримала головну роль в «Шоколадному солдатику» Бернарда Шоу, а незабаром вона стала однією з провідних актрис.
Виконавиці вдавалися характерні і драматичні образи. Одним з яскравих епізодів театральної кар'єри стала постановка «Я - жінка», яка йшла кілька років з аншлагами. Але життя в театрі не була простою, наївну і довірливу актрису всюди оточували інтриги і обмани. Інші члени трупи часом вигадували неймовірні історії про Алентовою, щоб відібрати у неї ласі ролі.
Режисери навперебій пропонували участь у своїх постановках, але траплялися і періоди застою, коли актриса довго животіла в рідному театрі. Найбільш плідним виявився творчий союз Віри і режисера Романа Козака. Разом вони поставили 7 прем'єрних вистав за 9 років. Саме на цей період припав пік театральної кар'єри артистки.
На сцену став рідним театру Віра Алентова виходила і з чоловіком. Вистава «Любов. Листи »ставила їх дочка Юлія Меньшова. Під час репетиційного процесу творчо-сімейний тандем тріщав по швах, трьом лідерам було непросто ужитися на одному майданчику. Перед прем'єрою конфліктна ситуація між батьком і дочкою досягла апогею: Юлія готова була скасувати прем'єру. Врятувала становище Віра Валентинівна.
Фільми
Якщо в театрі Віра Валентинівна буквально відразу стала отримувати провідні ролі в спектаклях, то в кіно її чекала зовсім протилежна ситуація. Її дебютом стала роль шкільної вчительки у фільмі про льотчиків «Дні льотні». Потім послідувала ще одна непомітна роль в кіно, і на 10 років актриса забула про зйомки, зосередившись на театральній кар'єрі.
У 1977 році вона зіграла в картині «Народження», а через 2 роки стала зіркою радянського кінематографа. І все завдяки культовому фільму «Москва сльозам не вірить», знятому Володимиром Меньшова.
Дивно, але запросити дружину на роль Каті режисер вирішив тільки після відмови двох інших кандидаток. Ірині Купченко не сподобався сценарій, а Маргарита Терехова в той час відправлялася на зйомки до Одеси. Тоді Меньшов запропонував роль Алентовою, яку і затвердив худрада.
Їх родинні зв'язки мало допомагали зйомок, навпаки, Володимир з усією строгістю ставився до роботи дружини. Фільм «Москва сльозам не вірить» очікував неймовірний успіх, перетнув кордони СРСР і досяг Америки. У 1981 році він був удостоєний премії «Оскар», але режисер не міг покинути країну, тому за кордон поїхала Алентова.
Актриса подорожувала по світу і разом з людьми різних національностей дивилася свою роботу. До неї підходили дівчата і дякували за душевну і правдоподібну історію.
За цю роль Віра Валентинівна удостоїлася Державної премії СРСР і була визнана кращою актрисою за версією журналу «Радянський екран».
Після настільки оглушливого успіху Алентову стали запрошувати на головні ролі в кіно. У 1982 році вийшов фільм «Час для роздумів», де вона зіграла в парі з Володимиром Меньшова. Віра знялася в останній картині режисера Юлія Райзмана «Час бажань» (1984).
Її партнером став Анатолій Папанов, який зіграв немолодого інтелігентного чиновника, який в особі героїні Алентовою Світлани Василівни хотів знайти сім'ю, спокійне й щасливе життя. Але заповзятлива жінка домагається його підвищення по службі проти його волі, і все в підсумку закінчується трагічно. У 1986 році за участь у картині артистка стала лауреатом Державної премії імені братів Васильєвих.
З Меньшовим актриса працювала ще не раз. У 1995 році вона знялася в його комедії «Ширлі-мирлі», де зіграла відразу кілька ролей, а через 5 років з'явилася у фільмі «Заздрість богів». В останньому вона навіть з'явилася в кадрі з французький актором Жераром Депардьє. Алентова зіграла кохану Андре. Роль головного персонажа картини виконав Анатолій Лобоцький.
В середині 2000-х фільмографія актриси поповнилася роботами в комедії «Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво ...» і драмі «І все-таки я люблю». У цих проектах Алентова постала в вікових ролях. У першому випадку вона зіграла маму героїні Віри (Юлія Меньшова), у другому - мати Вадима Лягушова (Антон Хабаров).
Разом з чоловіком артистка з'явилася в музичній комедії «Перший дому», де також брали участь Іван Ургант, Микола Фоменко, Дмитро Нагієв та інші зірки кіно і російського шоу-бізнесу. У мелодрамі «Дар Божий» Алентова втілила на екрані образ Віри Льовіной. Незабаром на екрани вийшов фільм «Любов як мотив». За сюжетом героїня Віри Валентинівни, мати Діни (Євгенія Брік), стає випадковою вбивцею зятя, а потім сама гине при загадкових обставинах.
У 2014 році на екрани вийшла стрічка «Дорога без кінця», де Володимир Валентинович виступив в ролі продюсера. Як неважко здогадатися, головну роль виконала Алентова. В цьому ж році актриса порадувала шанувальників чином елегантної дами Галини Семенівни, героїні комедії «З Восьмим березня, чоловіки!».
У 2009 році Алентова стала викладачем кафедри акторської майстерності Всеросійського державного університету кінематографії імені С. А. Герасимова, де і до цього дня навчає студентів.
Особисте життя
З Володимиром Меньшова Алентова познайомилася в стінах Школи-студії МХАТ. Весілля молоді люди зіграли ще студентами, після чого послідувало важке випробування побутом і сімейним життям.Деякий час вони жили окремо, а після закінчення навчання навіть роз'їхалися по різних містах: Віра залишилася в Москві, а Володимира визначили в Ставрополь.
Щільний робочий графік і не найкраще матеріальне становище вплинули на відсутність великої кількості дітей у акторського подружжя. У 1969 році народилася єдина дочка Юлія Меньшова. Але стомлені побутом подружжя вирішило розлучитися.
Офіційне розлучення не відбувся, оскільки обом акторам це було невигідно. Вони продовжили писати один одному листи, і чоловік Алентовою кожні вихідні приїжджав до дочки.
Коли дівчинка пішла в 1-й клас, батьки знову зійшлися. З тих пір вони більше не розлучалися, незважаючи на розбіжності і конфлікти, які часом виникають у творчих сім'ях.
Ім'я актриси нерідко спливало в новинах у зв'язку з численними пластичними операціями. У гонитві за молодістю Віра Алентова нерідко вдавалася до послуг хірургії. Першу операцію з підтяжки обличчя вона зробила в 1998 році. А от наступні втручання сильно вплинули на її зовнішність.
Після пластики, третьої за рахунком, зробленої в 2016 році, у актриси спотворилася міміка обличчя: праве око став здаватися більше, а лівий залишився в напівзакритому стані. Алентова була в шоці від наслідків операції і подумувала подати в суд на клініку. Проте, скандал вдалося вирішити без судового розгляду і надмірного шуму в пресі.
Незважаючи на невдалу операцію, Віра Валентинівна намагалася тримати себе в формі (зростання - 172 см, вага - 67 кг). Секрет підтягнутою фігури актриси простий - регулярні дієти, до яких вона пристрастилася ще в молодості. До здорового харчування Алентова намагалася привчити і доньку Юлію, якої періодично вистачало відваги підтримувати маму в цьому починанні.
В кінці 2016 року актриса, перебуваючи за кермом «Лексуса», потрапила в ДТП. Рухаючись на великій швидкості, при перестроюванні вона протаранила їхав попереду «Хендай». Обійшлося без жертв, а зірка відбулася штрафом в 500 рублів. Правда, в ЗМІ Алентова всіляко заперечувала факт аварії.
21 лютого 2017 року Віра Алентова відсвяткувала 75-річний ювілей. Народна артистка Російської Федерації зазначила його з колегами та глядачами на сцені театру ім. Пушкіна, виконавши головну роль в прем'єрній постановці «Апельсини & лимони», спеціально здійсненої художнім керівником Євгеном Писарєвим. Гості театру в перервах між діями знайомилися з експозицією сценічних костюмів і фото актриси, яких за півстоліття служби у Віри Валентинівни накопичилося чимало.
У той же день Віра Алентова стала гостею програми «Вечірній Ургант», в якій розповіла про те, скільки років віддала рідному театру і чому ніколи не приймала пропозицій від інших режисерів.
А через кілька днів на Першому каналі вийшов документальний фільм «Я покажу вам королеву-матір!», Присвячений Вірі Алентовою. Актриса вперше розповіла про маловідомі факти біографії, поділившись тим, що залишилося за кадром відомих фільмів з її участю.
Колеги по цеху, а також дочка Юлія Меньшова і онук Андрій розповіли власні історії про знаменитій актрисі, мамі та бабусі. Віру Валентинівну з ювілеєм привітали президент Володимир Путін і прем'єр Дмитро Медведєв.
Віра Алентова зараз
Після невеликої перерви в кінокар'єрі Віра Алентова приступила до зйомок в екранізації 8-го роману Віктора Пелевіна «Ампір V», розпочатої режисером Віктором Гінзбургом.
У фільмі, спеціальний показ якого відбувся влітку 2021 року мова пішла про людину, перетвореному в вампіра і став частиною імперської еліти. Не втративши зв'язку з людством, Рама (так звуть головного героя) протистоїть господарям світу.
У головних ролях постали Павло Табаков, Мирон Федоров, Марина Зудіна, Володимир Долинський. Віра Валентинівна зіграла героїню Іштар. Для цієї ролі актриса придбала перуку з сивим волоссям. За сюжетом її героїня зовні схожа на Аллу Пугачову, тому виконавиця цієї ролі не захотіла відходити від концепції.
В кінці червня 2021 року Алентова була госпіталізована в лікарню, через кілька днів з'явилася офіційна інформація, що у актриси діагностували COVID-19. Трохи раніше небезпечна недуга був виявлений і у її чоловіка. А5 липня Володимира Меньшова Герасимчука: його організм не впорався з наслідками коронавирусной інфекції.
8 липня ЗМІ писали, що після смерті чоловіка Віру Валентинівну перевели в реанімацію: її стан різко погіршився. Однак Юлія Меньшова в той же день в Сторіс виклала фото двох рук з написом «Мамочка дому», спростувавши інформацію про реанімацію.
фільмографія
- 1965 - «Дні льотні»
- 1977 - «Народження»
- 1979 - «Москва сльозам не вірить»
- 1982 - «Час для роздумів»
- 1984 - «Час бажань»
- 1987 - «Завтра була війна»
- 1994 - «Жених з Майамі»
- 1995 - «Ширлі-мирлі»
- 2000 - «Заздрість богів»
- 2004-2007 - «Бальзаківський вік, або всі чоловіки сво ...»
- 2007 - «І все-таки я люблю»
- 2014 року - «Дорога без кінця»
- 2019 - «Московський романс»
- 2021 - «Ампір V»