біографія
Віталій Чуркін - один з найяскравіших дипломатів на російській політичній арені. Довгий час займаючи високий пост постійного представника РФ при ООН і Раді Безпеки ООН, він на тлі останніх подій вважався справжнім героєм Росії, так як до перемоги відстоював інтереси країни перед західними колегами.
Народився Чуркін Віталій Іванович 21 лютого 1952 року в столиці Росії в родині інженера-авіаконструктора Івана Васильовича і домогосподарки Марії Петрівни. Він був довгоочікуваним і єдиною дитиною у батьків, тому сповна отримав всю їх турботу і любов. Дитинство майбутнього постпреда Росії при ООН пройшло без особливих нюансів - він, як і всі діти, любив грати, гуляти й веселитися. Але, коли прийшов час навчання, юний Віталій різко скоординованих і сконцентрував свою увагу на шкільній програмі.
Навчався Чуркін в 56-й спецшколі з поглибленим вивченням англійської мови і мав добру репутацію у вчителів, так як виявляв інтерес, старанність і прагнення до знань. На додаток до основної програми батьки в повній мірі розвивали в ньому схильність до вивчення іноземної мови, тому крім уроків Віталій регулярно займався з репетитором, яка досконало володіла розмовною мовою і була носієм англійської мови.
Також один з найвідоміших російських дипломатів в дитинстві активно захоплювався ковзанярський спорт і неодноразово ставав переможцем міських змагань. При цьому йому з юних років були притаманні артистизм і особлива харизма, що дозволило Чуркіну в 11 років стати кіноактором. Побачити Віталія Івановича можна в фільмах «Синій зошит», «Нуль три» і «Серце матері».
Після закінчення школи біографія Віталія Чуркіна все ж не отримала акторської напрямки - молода людина вирішила стати дипломатом і з першої спроби вступив до столичного МГИМО на факультет міжнародних відносин. Його однокурсниками були відомі особистості в російській політиці Андрій Денисов і Андрій Козирєв. Як і в школі Чуркін був одним з найбільш старанних студентів на курсі, що дозволило йому отримати червоний диплом. По закінченню вузу він вступив до аспірантури, яку також успішно закінчив і став кандидатом історичних наук, що відкрило йому двері до Міністерства закордонних справ, де дипломат дослужився до знаменитих «3 капелюхів».
Кар'єра
У 1974 році біографія Віталія Чуркіна стала безперервно пов'язана з дипломатією. Відразу ж після закінчення МГИМО майбутнього постпреда РФ при ООН прийняли на роботу в МЗС як референт, де молодий дипломат з кожним роком отримував підвищення. У 1979 році Чуркін був спрямований на роботу в США на посаді третього секретаря МЗС СРСР. Наступні 7 років один з найвідоміших дипломатів на сьогоднішній день прожив в Штатах, де працював в радянському посольстві. У 1987 році він повернувся в СРСР і зайняв посаду референта міжнародного відділу при ЦК КПРС. Через рік він був призначений радником Едуарда Шеварднадзе, а в наступному році отримав посаду прес-секретаря МЗС СРСР.
У момент розпаду Радянського Союзу Віталій Іванович зумів затриматися в Міністерстві закордонних справ і в перші роки керував управлінням інформації МЗС. У 1992 році він отримав перший високий пост і став заступником міністра закордонних справ РФ Андрія Козирєва, з яким разом навчався на одному курсі в вузі.
На займаній посаді він вперше за всю історію радянської і російської дипломатії став проводити відкриті брифінги для західних журналістів, що дозволяло йому робити бездоганне знання іноземних мов і вільне володіння англійською. Тим самим він подав приклад іноземним колегам, які також поміняли стиль спілкування з журналістами і замість банальних прес-релізів стали підносити суспільству інформацію простою мовою.
При цьому російський дипломат став офіційним спецпредставником президента Росії на Балканах і брав активну участь в переговорах між західними країнами та учасниками боснійського конфлікту. Через два роки Віталія Івановича призначили послом РФ в Бельгії і паралельно він став представником РФ в НАТО.
У 1998 році Чуркін був направлений в Канаду, де виконував дипломатичну місію на протязі п'яти років. У 2003 році дипломат отримав посаду посла з особливих доручень МЗС і фактично став кадровим резервістом російського зовнішньополітичного відомства.
З 2006 року кар'єра дипломата пішла на зліт. Він був призначений постійним представником Росії при ООН і Раді Безпеки ООН, обов'язки якого виконував більше 10 років.
Постпред РФ при ООН
На зайнятій посаді Віталій Іванович розкрив свій професіоналізм і повністю виправдав довіру російського уряду і народу. Його називали генієм дипломатії зі сталевими нервами, який гордо і впевнено захищав інтереси своєї країни в міжнародній організації. Завдяки холоднокровності і стриманості він неодноразово доводив своє вміння вести діалог, повністю зважуючи всі ризики і незручні ситуації в будь-якому питанні.
Досягнення Віталія Чуркіна для Росії складно переоцінити. Він регулярно доводить вміння вирішувати складні і гострі питання виключно в ключі державних інтересів РФ. Виступи постпреда РФ при ООН демонструють у всьому світі, незважаючи на те, що він вміло може поставити будь-якого західного колегу в глухий кут.
Він до останнього дня відстоював інтереси Росії на засіданнях РБ ООН, вступаючи в жорсткий клінч із західними колегами. Також в період своєї дипломатичної діяльності неодноразово користувався своїм правом вето і блокував проекти резолюції, які були готові підтримати переважна більшість його західних колег.
Зокрема, Чуркін застосував вето в 2012 році на проект резолюції по Сирії, в 2014 році - по Україні, а в 2015 році став єдиним противником прийняття резолюції по створенню міжнародного трибуналу по авіакатастрофі Boeing 777, який зазнав аварії в Донецькій області на Україні. На його думку, дана катастрофа не несе загрози безпеці всьому світу, тому повинна розслідуватися як кримінальний злочин.
Особисте життя
Особисте життя Віталія Чуркіна також постійна як і його дипломатична кар'єра. Дипломат не любив афішувати свої сімейні справи суспільству. Відомо, що дружина Ірина молодша за нього на 5 років, в даний час вона не займається будь-якою діяльністю, приділяючи весь свій час домашньому господарству і сім'ї.
У Віталія Чуркіна є двоє дітей - Анастасія та Максим. Дочка постпреда РФ при ООН працює журналісткою на російському телеканалі Russia Today. Це неодноразово викликало скандальні репліки з боку Заходу, які вважають, що дочка необ'єктивно знімає репортажі про діяльність батька. Віталій Іванович дуже швидко припинив нападки з боку іноземних журналістів. Він заявив, що вважає Настю професіоналом своєї справи, яка дотримується сувору дистанцію і не змішує сім'ю з роботою.
Син Віталія Чуркіна також пішов по стопах батька, він закінчив МДІМВ і в даний час проживає в Москві. Про професійної діяльності Максима Чуркіна нічого не відомо.
Крім роботи, Віталій Чуркін захоплювався великим тенісом і плаванням. Також він не забував дитяче захоплення кінематографом і любив переглядати фільми минулих років.
смерть
20 лютого 2017 року офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова повідомила про те, що Віталій Чуркін помер в Нью-Йорку, не доживши до свого 65-го дня народження всього один день. Новина про раптову смерть дипломата шокувала всю громадськість.
В даний момент названа офіційна причина смерті Віталія Чуркіна - серцевий напад. За останніми даними, дипломат помер в будівлі диппредставництва РФ в Нью-Йорку.