біографія
Ада Роговцева - одна з найулюбленіших актрис радянського кінематографу. Її героїні на екрані - душевні, горді і внутрішньо аристократичні жінки. Творча біографія артистки почалася в Україні, і своїй батьківщині вона ніколи не зраджувала, що не спокусилася можливістю перебратися в Москву. Зараз Ада Миколаївна входить в своєрідну десятку найзнаменитіших українських бабусь, як і раніше знімається в кіно, а також бере участь в політичному житті країни.
Коли погіршилися стосунки між Росією і Україною, Роговцева в студії каналу «Інтер» заявила, що надалі не має наміру приймати запрошення від російських колег. Нібито її засудили на 3 роки за те, що вона перераховувала зароблений гонорар в підтримку української армії.
Інформація ця не підтвердилася, але Ада Миколаївна залишається вірна своїй позиції. Про Росію актриса відгукується як про країну-агресора, боїться, що її і дітей «знову зроблять рабами», в інтерв'ю «Радіо Свобода» зізналася, що головна реліквія в будинку - прапор з автографами учасників «Правого сектора».
Проте Роговцева знялася в серіалі «Квітка папороті», поставленому російським режисером.
Дитинство і юність
Ада Миколаївна народилася в невеликому місті Глухові, що на Сумщині, за 2 роки до початку Другої світової війни. Мама дівчинки працювала агрономом, а батько служив в НКВД, у молодого подружжя вже підростав син Слава. Коли СРСР був втягнутий в військові дії, сім'я Роговцева опинилася в Одесі. Там Микола Іванович, голова сім'ї, спробував організувати евакуацію рідних через поромну переправу.
Анна, його дружина, була на той момент вагітна, а тому ні вона, ні діти не встигли піднятися на борт. Це і врятувало їм життя. Пором, яким повинні були відправитися Роговцева, вибухнув через кілька хвилин після того, як відчалив від берега.
Після цього інциденту Анна Роговцева з дітьми повернулася до Глухова, а Микола Іванович виїхав до Москви, де служив в охороні Микити Хрущова. Ближче до закінчення війни глава сім'ї зумів вибити для рідних кімнату в комунальній квартирі в Києві, і незабаром всі вони перебралися до столиці УРСР.
Жили Роговцева небагато, але дружно, та ще й у дружбі з сусідами. Про ті часи актриса пізніше відгукувалася з тонкою іронією і теплом. Через кілька років, коли Ада вже вчилася в 5-му класі, батька перевели знову, на цей раз в Полтаву, де з продуктами було краще, ніж в Києві. Голод, весь цей час переслідував сім'ю, відступив.
У цьому благодатному краю Ада закінчила школу. Талановитої і старанною дівчинці навчання давалося легко, і, крім самих занять, Роговцева часто бувала зайнята в самодіяльності, охоче виступала з віршами як класичними, так і власного твору.
Крім цього, брала участь у театральних постановках. У випускному класі Ада планувала вступати на факультет журналістики, але, подумавши, вирішила ризикнути і подала документи до Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого.
театр
Юна студентка була однією з кращих учениць курсу. Викладачі відзначали її талант, працьовитість і завзятість. Незабаром Ада стала сталінської стипендіаткою. На 4-му курсі знайомий Роговцевої, актор театру і кіно Олег Борисов, запросив перспективну артистку в НАРТД імені Лесі Українки.
Уже в 1959 році дівчина дебютувала в головній ролі в постановці "Юність Полі Вихрова". Такий швидкий кар'єрний ріст вийшов в тому числі з-за того, що юна Роговцева виявилася наймолодшою в акторському складі, і конкуренції у неї практично не було.
У 23 роки Ада отримала звання заслуженої артистки УРСР. На той час вчорашня випускниця встигла зіграти 3 головні ролі в спектаклях. Починаючи з 1960 року рідкісний сезон обходився без нових п'єс, де б Ада Роговцева не виконувати провідні ролі. У 1967-му молода актриса втілила на сцені рідного театру образ полячки Гелени Модлевской з п'єси "Варшавська мелодія" і зробила це настільки добре, що театральні критики миттєво почали віддавати хвалу виконавиці.
За 3 десятка років в академічному театрі російської драми Роговцева виконала понад 50 ролей, в тому числі втілила 5 образів у постановці "Пер Гюнт". Артистка попрацювала з багатьма талановитими режисерами. Серед них ексцентричний Роман Віктюк, який цінує драматичний талант актриси.
Після того як в театрі з'явився новий художній керівник Михайло Резнікович, атмосфера в колективі стала загострюватися. Адміністратор взявся виживати незручних для нього людей з театру. За словами Ади Миколаївни, вона стала для Резніковича головним ворогом. Незабаром актриса була змушена скористатися пропозицією Едуарда Митницького і почати роботу в театрі «На Лівому березі».
У нульових Аду Роговцеву прийняв Роман Віктюк, старий друг і шанувальник. Співпраця з театром цього режисера тривало кілька років, разом вони створили п'єсу, присвячену останнім рокам життя Лесі Українки, де актриса зіграла роль великої поетеси. Після цього Ада Миколаївна багато брала участь в антрепризних спектаклях.
Артистка співпрацює з театром "Сузір'я", де працює режисером дочка Катерина.
Фільми
Брати участь в кіновиробництві Ада Миколаївна почала, ще будучи студенткою-першокурсницею. У 1956 році вийшов перший фільм за участю актриси - кінострічка "Кривавий світанок", де Роговцева зіграла другорядну роль. Протягом півтора десятиліть Ада брала участь ще в ряді проектів, з'являючись на екрані буквально на пару хвилин.
У 1970 році вийшов фільм, який зробив Аду Роговцеву знаменитої на весь СРСР - двосерійний військова драма "Салют, Маріє!». Там молода актриса перевтілилася в підпільницю Марію, дівчину з важкою і трагічною долею. Ада стала настільки популярною, що читачі журналу "Радянський екран" присвоїли їй звання кращої актриси. Саму картину в кінотеатрах подивилися 17 млн глядачів.
У 1971 році молода Роговцева брала участь в екранізації п'єси "Камінний господар". Її партнером на знімальному майданчику став Богдан Ступка. У картині про освоєння космосу «Приборкання вогню» Ада зіграла дружину генерального конструктора (Кирило Лавров). Фільм удостоєний головного призу кінофестивалю в Карлових Варах.
Потім пішла робота, яку до сих пір вважають найяскравішою в фільмографії артистки і по якій її в першу чергу дізнаються - багатосерійна драма «Вічний поклик». Роговцева знялася в ролі жінки, приниженою рідним батьком, що вийшла заміж за нелюба і все життя приховує почуття по відношенню до іншого чоловіка.
У мелодрамі «Було у батька три сини» Ада Миколаївна постала в образі матері сімейства, всередині якого розгорається конфлікт, і тільки трагедія об'єднує його членів.
Актрисі доводилося частенько грати матерів, дружин, бабусь, в загальному - героїнь, які живуть турботами про інших, все розуміють і все прощають.
Ці персонажі якщо й не приносять в жертву власні інтереси, то відсувають їх далеко на задній план. Наприклад, «Підмосковна елегія», «Сімнадцять лівих чобіт», «Завтра буде завтра», «Полювання на ізюбра».
Однак в драмі «Зимовий роман» героїні Роговцевої набридає таке існування, і її рішення піти з дому до випадковому знайомому валить близьких в шок. Такі ж сильні духом жінки, які вирішують круто змінити долю, вийшли у Ади в мелодрамі «Кавказ» і мелодрамі «За два кілометри від Нового року».
Особисте життя
З чоловіком Костянтином Степанковим юна Ада познайомилася, вступивши до вузу - майбутній чоловік викладав на її курсі. Почуття між молодими людьми спалахнули досить швидко, однак пара дочекалася, поки Роговцева випустити зі стін інституту, і тільки тоді Костянтин зробив коханій пропозицію. У 1962 році в родині народився син Костя, а ще через 10 років на світ з'явилася дочка Катерина.
5 років Костянтин Петрович не дожив до золотого весілля. Актор помирав довго і болісно, сім'я боролася за його життя, проте в 2004 році Степанков помер. Через 8 років сталася ще одна трагедія: від раку легенів помер Константін- молодший, син Роговцевої. Ця втрата підкосила актрису. За словами самої Ади Миколаївни, вона залишилася жити тільки завдяки дочки і трьом онукам. Пізніше про особисте життя зірка кіно написала книгу «Мій Костя», засновану на щоденниках чоловіка.
У 2018-му, за інформацією ряду сайтів, ім'я знаменитої артистки внесли в українські підручники з історії, поряд з ім'ям молодого колеги Ахтема Сейтаблаєва.
З ним Ада Роговцева грає в спектаклі «Будьте як вдома». Крім цього, чоловік відомий в Україні по фільму «Киборги» про оборону Донецького аеропорту, яким установлено рекорд за касовими зборами.
Ада Миколаївна розповідала, що в молодості не любила химерності, та й з віком, вважає, немає потреби ходити в діамантах. Актриса, звичайно, любить всякі «жіночі штучки», але тільки з приводу. На фото вона намагається виглядати стримано елегантної.
Ада Роговцева зараз
2019 рік почався для Ади Роговцевої з новою театральної постановки. Разом з письменником-сатириком Віктором Шендеровичем актриса зіграла у виставі під назвою «Якого біса !?».
Прем'єра антрепризи відбулася в Лондоні, оскільки там живе продюсер і співавтор п'єси.
У лютому Ада Миколаївна виступила на всеукраїнському форумі «Відкритий діалог» в підтримку Петра Порошенка як кандидата на пост президента.
Артистка закликала судити претендентів на найвищу державну посаду країни за конкретними справами, а в багажі чинного глави, вважає Роговцева, досягнень чимало.
фільмографія
- 1956 - «Павло Корчагін»
- 1970 - «Салют, Маріє!»
- 1973 - «Вічний поклик»
- 1980 - «Овід»
- 1998 - «Два місяці і три сонця»
- 2005 - «Полювання на ізюбра»
- 2006 - «Утьосов. Пісня довжиною в життя »
- 2008 - «Ермолови»
- 2008 - «Адмірал»
- 2010 - «Клеймо»
- 2013 - «Єфросинія»
- 2014 року - «Небезпечна любов»
- 2016 - «Я люблю свого чоловіка»
- 2017 - «Рецепт кохання»
- 2018 - «Кільце з рубіном"