біографія
Максим Суханов - російський актор театру і кіно, сценарист, продюсер. Наділений м'яким характером, з перших років своєї кар'єри він уславився маргіналом в акторському середовищі: Суханов співпрацює тільки з тими режисерами і авторами, які йому по-справжньому цікаві. Таким став для нього постановник Володимир Мірзоєв, проекти якого завжди викликають неоднозначну оцінку критиків.Дитинство і юність
Максим народився в Москві в листопаді 1963 року. Хлопчик ріс в інтелігентній родині. Батько був військовим. Незабаром після народження сина батьки розлучилися. Вітчимом Максима став поет Олександр Аронов.
Спочатку хлопчика виховували дві жінки - мати, художниця Тетяна Аронова, і бабуся Віра Буреева, яка свого часу була ученицею Всеволода Мейєрхольда. Загиблий на війні дідусь Костянтин Бузанов теж був актором, встиг знятися у фільмі «Мрія» Михайла Ромма. Від них передався онукові акторський талант, але в ранні роки про театральну кар'єру Суханов не думав.
Дитинство Максима Суханова пройшло в старовинному Ветошний провулку. Улюблена бабуся прищепила хлопчикові любов до музики. Перші акорди на фортепіано були зроблені під її чуйним керівництвом. У старших класах до захоплення музикою додалася мрія про професію лікаря. Максим ніяк не міг вирішити, яку дорогу вибрати в житті.
Після закінчення школи Суханов зробив невдалу спробу вступити до музичного училища ім. М. М. Іпполітова-Іванова. Щоб уникнути армійської служби, юнак став студентом Щукінського театрального училища. В період навчання хлопець так захопився сценою, що ні про музику, ні про медицину більше не думав.
Особисте життя
Першою дружиною артиста стала колега Дарина Михайлова. Незабаром після народження дочки Василини подружжя розлучилося. Суханов захопився актрисою Ладою Маріс, з якою познайомився, коли грав головного героя в постановці «Саломея - царівна Іудейська». На той момент вона була студенткою театрального вузу. Новий роман «відвів» актора з сім'ї. Михайлова невдовзі вийшла заміж за Владислава Галкіна.Суханов не поспішав оформляти шлюб з Ладою, а в 1993 році в нових відносинах у актора з'явилася друга дочка Софія. З Ладою Маріс артист прожив кілька років. Це був громадянський шлюб. Як повідомив артист в інтерв'ю, зараз діти Суханова дружать між собою. Василиса закінчила театральний інститут, грає на сцені Вахтанговського театру, виховує сина Саву. Софія вибрала професію дизайнера, займається фотографією.
Особисте життя Максима Суханова налагодилася після зустрічі з новою коханою - журналісткою Етері Чаландзия, яка здобула популярність літературними опусами серед любителів сучасної прози. Дівчина прийшла брати інтерв'ю у відомого актора, після чого закохані більше не розлучалися.
Етері стала для Максима не тільки коханою жінкою, а й творчим партнером. У співавторстві подружжя створили сценарій для кінофільму «20 сигарет». Спільних фото пари не так багато, але на всіх подружжя виглядають щасливими. У сім'ї народився син Буба.
Зараз чоловік і дружина разом живуть за містом. Максим Суханов не переносить суєту великого міста, йому до душі тиша заміського селища. Незважаючи на це, артист продовжує брати участь у творчому житті театру, знімається в кіно.
театр
У 1985 році, відразу після закінчення «Щуки», почалася театральна біографія Максима Суханова. Актор був прийнятий в трупу Театру імені Євгена Вахтангова. Відкрив початківця артиста Володимир Мірзоєв. Як говорить Суханов, режисер зумів розгледіти його природу, поєднав її зі своєю фантазією і знайшов цьому застосування.
Перші ролі в театрі привернули увагу критиків і глядачів до талановитого актора. «Річард III», «Склянка води», «Зойчина квартира», «Варвари», «Амфітріон», «Дон Жуан» - ці вистави, поставлені на підмостках Вахтанговського театру, швидко прославили Суханова. Першу нагороду - престижну премію «Золота маска» - артист заслужив за постановку «Сірано де Бержерак», де зіграв Сірано. За цю ж роботу актор був нагороджений першою Державною премією.
Співпраця з «Ленкомом» і Театром імені К. С. Станіславського теж виявилося плідним. За зоряну роль в постановці «Хлестаков», прем'єра якої відбулася на сцені Театру імені Станіславського, Максим Суханов був нагороджений другою Державною премією.
Московські театрали надовго запам'ятали майстерну гру талановитого артиста в ленкомівських спектаклях «Хлопець з нашого міста», «Дві жінки» і «Тартюф», де той з'явився в образах головних героїв. Публіці припала до душі гра актора в постановці «Фігаро», де компанію Суханову на сцені склали Леонід Бичевин і Марина Єсипенко.
У 2000-і на підмостках Театру ім. Станіславського вийшов спектакль «Зрада», режисером якого став Володимир Мірзоєв. Суханов виконав роль обманутого чоловіка-тирана.
При зростанні 191 см і вазі вище середнього артист зумів майстерно передати характер героя. Сама постановка викликала масу суперечливих думок, тоді як про гру актора публіка відгукувалася з незмінним повагою. Поговорити про нову роботу Максима запросили телеведучі передачі «Тимчасово доступний» Дмитро Дібров і Дмитро Губін.
Фільми
Кінематографічна біографія Максима Суханова не так велика, як театральна. Актор знімається не більше, ніж в одній картині на рік: зайнятість в театральних спектаклях не дозволяє з'являтися на знімальному майданчику часто. Зате, як каже сам Суханов, він грає тільки в тих проектах, які йому до душі.З ранніх робіт Максима особливо виділяються роль Фирі в пригодницькому фільмі про перших російських революціонерів «Честь маю» і образ Сергія Макарова в соціальній драмі Дениса Євстигнєєва «Ліміту». Першу головну роль він отримав в 1997 році в кримінальному фільмі «Наташа», де зіграв в акторському ансамблі разом з Костянтином Хабенським і Світланою Колендо.
Голосно заявив про себе артист в драмі «Країна глухих», що вийшла на екрани в кінці 1990-х. Суханову дістався образ кримінального авторитета на прізвисько Свиня. Роль другого плану була зіграна настільки яскраво, що принесла акторові премію «Ніка».
Через рік послідувала головна роль в мелодрамі «Жінок ображати не рекомендується», де артист з'явився в ролі першого заступника судноплавної фірми, у якого складаються непрості відносини з новою власницею компанії - колишньою вчителькою Вірою (Віра Глаголєва).
На початку 2000-х фільмографія Максима Суханова поповнилася ролями в кримінальному фільмі «24 години», драмі «Богиня: як я полюбила», казці для дорослих «Знаки любові». У 2006 році в репертуарі актора з'явився бойовик «Зворотній відлік», в якому Максиму дісталася роль агента ФСБ, учасника спецгрупи з пошуку терориста. У скарбничці артиста - образи з фантастичних фільмів «Залюднений острів» і «Мішень».
Двічі в кінобіографії Максим Суханов побував Йосипом Сталіним, перший раз в мелодрамі «Діти Арбата», в другій - в картині «Стомлені сонцем - 2». Образ вождя у артиста вийшов «живим» і «не мавзолейного».
Знахідками для актора виявилися ще два фільми - «Орда», де Суханов зобразив святителя Алексія, і «Борис Годунов». Остання картина не історична, її можна назвати історичним фентезі. Події давно минулих років були перенесені режисером в наші дні. Обидві стрічки викликали великий резонанс і суперечливі відгуки.
Історична драма «Вікінг» зайняла особливе місце в репертуарі артиста. Він зіграв варязького воєводу Свенельда, який виступає на стороні князя Володимира (Данило Козловський).
Спробував Максим Суханов себе і в якості продюсера. Дебютними стали картини «Дні ангела» і «Посилка з Марсу». Потім з'явився гучний фільм «20 сигарет». Максим двічі був представлений до звань заслуженого артиста і народного артиста РФ, але кожен раз відмовлявся від регалій, заявляючи, що йому не потрібні «подачки з боку влади».
Талановита людина, як відомо, талановита в усьому. Суханов - успішний бізнесмен, співвласник популярного столичного ресторану «Маяк».
В молодості у Суханова була власна рок-група. Юні музиканти співали пісні, наслідуючи іноземним кумирам. Пізніше досвід твори у нагоді Максиму: актор успішно дебютував в якості театрального композитора. Артист реалізує педагогічний талант в якості наставника навчальної платформи «Уроки легенд», новини та анонс подій якої розміщуються на офіційному сайті і сторінці в «Інстаграме».
Крім іншого, разом з Борисом Бергером Суханов випустив книгу «Мурашині ін'єкції». Артист взяв участь у записі ряду аудіокниг, в тому числі «Камери обскура» Володимира Набокова, «Колекціонера» Джона Фаулза, «Майстра і Маргарити» Михайла Булгакова, «Хрещеного батька» Маріо П'юзо.
У 2017 році відбулися прем'єри двох фільмів за участю Максима Суханова. Актор знявся в комедії «Міфи» режисера Олександра Молочникова про подорож грека по Москві. Молодий іноземець стикається з зірками шоу-бізнесу і виявляє, що всі уявлення про них - це міфи.
Перший показ кінокартини, головні ролі в якій виконали Ірина Розанова, Федір Бондарчук, Пауліна Андрєєва, Сергій Безруков, відбувся на фестивалі «Кінотавр-2017». Там же глядачі побачили драму Юрія Гримова «Три сестри», в якій Суханов постав в ролі Вершиніна. І знову зоряний акторський склад - Людмила Полякова, Анна Каменкова, Ірина Мазуркевич, Олександр Балуєв.
У 2018 році на екрани вийшла соціальна драма «Крізь чорне скло», в якій з'явиться Максим. Його герой - Островой, бізнесмен, який оплачує операцію по поверненню зору вихованці монастиря Насті (Василиса Денисова). Єдина умова при цьому - дівчина повинна вийти за Острового заміж.
Максим Суханов зараз
У 2019 актор спробував свої сили в соціальній драмі «Чарівник». Герой Суханова - колишній рок-музикант, який заробляє уроками гри на гітарі. Його учнем стає юнак, що страждає на ДЦП. Другу головну роль у фільмі виконав Семен Треськунов. Обидва актори побували перед прем'єрою в студії програми «Вечірній Ургант».
У 2020-му разом з Вікторією Ісакової Суханов з'явився в спортивній драмі «Один вдих». Черговими прем'єрами за участю Максима Олександровича стають трилер Валерія Тодоровського «Гіпноз» і кримінальний фільм «Маша».
фільмографія
- 1986 - «Тиха застава»
- 1994 - «Ліміту»
- 1998 - «Країна глухих»
- 2004 - «Богиня: як я полюбила»
- 2004 - «Діти Арбата»
- 2006 - «Знаки любові»
- 2011 - «Борис Годунов»
- 2011 - «Орда»
- 2013 - «Роль»
- 2016 - «Вікінг»
- 2017 - «Міфи»
- 2018 - «Крізь чорне скло»
- 2019 - «Чарівник»
- 2020 року - «Один вдих»
- 2020 року - «Гіпноз»