біографія
Столипін Петро Аркадійович - видатний реформатор, державний діяч Російської імперії, який у різний час був губернатором кількох міст, потім став міністром внутрішніх справ, а в кінці життя займав пост прем'єр-міністра. Аграрна реформа Петра Столипіна і закон про військово-польових судах були для свого часу якщо не проривом, то, у всякому разі, рятівним плотом. Багато рішень в біографії Петра Столипіна прийнято вважати найважливішими для закінчення революції 1905-1907 років.
Особистість Петра Столипіна характеризується його безстрашністю, адже на життя цієї людини було здійснено більше десятка замахів, але він не відступив від своїх ідей. Багато фраз Столипіна стали крилатими, наприклад, «Нам потрібна велика Росія» і «Не залякаєте!». Коли народився Петро Аркадійович Столипін, його дворянський рід існував уже понад 300 років. Досить близьким родичем державному діячеві припадав великий російський поет Михайло Лермонтов.
Сам Столипін Петро Аркадійович, біографія якого почала відлік в 1862 році, народився не на території Росії, а в німецькому місті Дрезден, тоді який був столицею Саксонії. Там жили родичі його матері, Наталії Горчаковой, у них і гостювала мама майбутнього реформатора. У Петра були рідні брати Михайло і Олександр, а також сестра, з якими він був дуже дружний.
Хлопчики росли в Московській губернії, а потім в маєтку в Ковенської губернії. У гімназії вчителі виділяли розважливість Петра і його вольовий характер. Після отримання атестата зрілості Петро Столипін коротко відпочив в маєтку батьків, а потім поїхав до столиці, де став студентом природного відділення Санкт-Петербурзького Імператорського університету. Між іншим, одним з викладачів у нього був знаменитий учений Дмитро Менделєєв. Після отримання диплома агронома почалася служба Петра Столипіна Росії.
Діяльність Петра Столипіна
Як блискучий випускник вузу Петро Аркадійович отримує місце колезького секретаря і робить видатну кар'єру. За три роки Столипін дослужився до чину титульного радника, що було небувалим досягненням за такий короткий проміжок часу. Незабаром його переводять до Міністерства внутрішніх справ і призначають головою Ковенської суду світових посередників. Можливо, сучасній людині необхідно пояснити коротко: Столипін Петро Аркадійович призначений фактично на генеральську посаду, перебуваючи в чині капітана, та ще й у віці 26 років.
На 13-річної службі в Ковно, як і під час губернаторства в Гродно і Саратові, Столипін багато уваги приділяв сільському господарству, вивчав передові методи в агрономії і нові сорти зернових культур. У Гродно він зумів в два дня ліквідувати повстанські суспільства, відкрив ремісничі училища та спеціальні жіночі гімназії. Його успіхи помітили і перевели до Саратова, більш заможну губернію. Саме там застала Петра Аркадійовича російсько-японська війна, слідом за якою піднявся бунт 1905 го року. Губернатор особисто виходив заспокоювати натовпу збунтувалися земляків. Завдяки енергійним діям Столипіна життя в Саратовської губернії поступово заспокоювалася.
Микола II двічі висловив йому свою вдячність, а в третій раз призначив міністром внутрішніх справ. Сьогодні можна подумати, що це велика честь. Насправді два попередника на цій посаді були жорстоко вбиті, і Петро Аркадійович не горів бажанням ставати третім, тим більше що на нього вже було скоєно чотири замахи, але вибору не було. Складність роботи полягала в тому, що основна частина складу Державної думи була налаштована революційно і відкрито виступала проти. Таке протистояння між виконавчою і законодавчою владою створювало великі труднощі. У підсумку Перша Державна дума була розпущена, а Столипін став поєднувати свою посаду з постом прем'єр-міністра.
Тут діяльність Петра Аркадійовича Столипіна знову була енергійною. Він показав себе не тільки блискучим оратором, багато фраз якого ставали крилатими, але і реформатором, і безстрашним борцем з революцією. Столипін провів цілий ряд законопроектів, які увійшли в історію як столипінська аграрна реформа. На посаді прем'єр-міністра він залишався аж до своєї смерті, яка настала внаслідок чергового замаху.
Реформи Петра Столипіна
Як прем'єр-міністр Столипін Петро Аркадійович реформи почав впроваджувати відразу ж. Вони стосувалися і законопроектів, і зовнішньої політики, і органів місцевого управління, і національного питання. Але головне значення набула аграрна реформа Столипіна. Основна ідея прем'єр-міністра полягала в мотивуванні селян ставати приватними власниками. Якщо колишня форма громади сковувала ініціативу багатьох працьовитих людей, то тепер Петро Аркадійович сподівався спиратися на заможне селянство.
Щоб здійснити подібні плани, вдалося зробити дуже вигідні банківські кредити для приватних селян, а також передати великі необроблені державні території в Сибіру, на Далекому Сході, Середньої Азії і Північному Кавказі в приватні руки. Другою важливою реформою стало земство, тобто введення органів місцевого управління, які скорочували вплив на політику багатих землевласників. Ця реформа Петра Столипіна вельми важко входила в життя, особливо в західних регіонах, де жителі звикли спиратися на шляхтичів. Протистояли ідеї і в законодавчій раді.
В результаті прем'єр-міністру довелося навіть піти на ультиматум імператору. Микола II був готовий дуже жорстко обійтися зі Столипіним, але в справу втрутилася імператриця Марія Федорівна, схилила царював сина прийняти умови реформатора. Завдяки третьої, промислової реформі, змінилися правила найму робітників, тривалість робочого дня, було введено страхування від хвороб і нещасних випадків і так далі. Ще одна не менш важлива реформа Петра Аркадійовича Столипіна стосувалася національного питання.
Він був прихильником об'єднання народів країни і пропонував створити особливу міністерство національностей, яке могло б знаходити компроміс для задоволення інтересів кожної нації, не принижуючи їх культуру, традиції, історію, мови, релігію. Прем'єр-міністр вірив, що таким чином можна викорінити міжнаціональну і релігійну ворожнечу і зробити Росію однаково привабливою для людини будь-якої національності.
Підсумки реформ Столипіна
Оцінка діяльності Столипіна і під час його життя, і пізніше професійними істориками носила неоднозначний характер. У Петра Аркадійовича були і залишаються як затяті прихильники, які вважають, що він єдиний міг запобігти подальшій Жовтневу революцію і врятувати Росію від багаторічних воєн, так і не менш затяті противники, впевнені, що прем'єр-міністр застосовував вкрай жорстокі і суворі методи і не заслуговує на похвалу . Підсумки реформ Столипіна ретельно вивчалися протягом десятиліть, і саме вони лягли в основу Перебудови Михайла Горбачова. Фрази Столипіна про «Великої Росії» часто використовуються сучасними політичними партіями.
Багатьох цікавлять відносини Григорія Распутіна і Столипіна. Варто зауважити, що вони ставилися один до одного різко негативно. Петро Аркадійович навіть підготував для імператора спеціальну доповідь про негативний вплив діяльності Распутіна на Російську Імперію, на що отримав знаменитий відповідь: «Краще десяток Распутіним, ніж одна істерика імператриці». Проте, саме на вимогу Столипіна Распутін покинув не тільки Санкт-Петербург, а й Росію, відправившись в паломництво в Єрусалим, а тому повернувся тільки після загибелі знаменитого реформатора.
Особисте життя
Одружився Петро Столипін в 22 роки, ще в студентські роки, що для того часу було нонсенсом. Одні сучасники Столипіна кажуть, що він погнався за дуже солідним приданим, а інші стверджують, що молодий чоловік відстоював честь сім'ї. Справа в тому, що дружина Петра Аркадійовича Столипіна була нареченою його старшого брата Михайла, який загинув від ран, отриманих на дуелі з князем Шаховським. І на смертному одрі, нібито, брат просив Петра взяти його наречену в дружини.
Є ця історія легендою чи ні, але Столипін дійсно одружився з Ольгою Нейдгардт, яка була фрейліною імператриці Марії Федорівни, а також припадала прапраонукою великому полководцеві Олександру Суворову. Цей шлюб виявився дуже щасливим: за свідченнями сучасників, пара жила душа в душу. У подружжя народилися п'ять дочок і один син. Єдиний син Петра Столипіна, якого звали Аркадій, згодом іммігрує і стане відомим у Франції письменником-публіцистом.
смерть
Як говорилося вище, на Петра Столипіна десять разів робили замах безрезультатно. Чотири рази його хотіли вбити, коли Петро Аркадійович Столипін був губернатором Саратова, але то були скоріше не організовані акти, а виплеск агресії. А ось коли він очолив уряд, революціонери стали планувати його вбивство більш ретельно. Під час перебування прем'єр-міністра на Аптекарському острові був проведений вибух, в якому сам Столипін не постраждав, зате загинули десятки невинних людей.
Саме після цієї події уряд видав указ про «скорорешітельних» судах, які отримали в народі назву «столипінський краватка». Це означало швидку страту терористам. Кілька наступних змов були вчасно розкриті і теж не завдали шкоди реформатору. Однак від 11-го, вчиненого восени 1911, уберегти Петра Аркадійовича Столипіна вже нічого не змогло.
Він разом з імператорською сім'єю знаходився в Києві з нагоди відкриття пам'ятника Олександру II. Там від секретного інформатора Дмитра Богрова прийшло повідомлення, що в столиці України прибули терористи, щоб убити Миколи II. Але насправді замах задумав сам Богров, причому не на імператора, а на Столипіна. А так як цій людині довірилися, то йому був виданий пропуск в театральну ложу, де знаходилися високопоставлені особи. Богров двічі вистрілив в Петра Аркадійовича, який від отриманих ран через чотири дні помер і був похований у Києво-Печерській лаврі.