біографія
Ольга Миколаївна Науменко - російська і радянська актриса, народна артистка Росії, візитною карткою якої стала роль нареченої Жені Лукашина Галі в популярній комедії «Іронія долі або з легким паром».
Народилася Ольга Науменко в 1949 році в Москві в сім'ї підполковника танкових військ. Мати Ольги мала педагогічну освіту, але не працювала, присвятивши себе вдома. Крім Олі, в сім'ї було ще семеро дітей: шість сестер і брат.
Хлопчик Саша був наймолодшим, довгоочікуваним, але хворобливою дитиною. Батько, за спогадами Ольги Миколаївни, особливо виділяв братика, до дівчаток же ставився рівно. Мама, навпаки, дуже любила саме Олю, яка до того ж була гарненька, немов лялечка.
Старші сестри, яких у дівчинки було п'ятеро, допомагали молодшій і по-своєму її виховували, та й солодощів з іграшками їй перепадало трохи більше.
Раннє дитинство маленької Ольги пройшло в Німеччині, де служив батько. Там у дівчинки було багато хороших іграшок, які радянським дітям і не снилися: ляльковий будиночок і розкішна лялька в людський зріст. Сім'я повернулася в Москву в 1955 році.
Ольга Миколаївна була талановитим і різнобічним дитиною, в школі відвідувала творчі гуртки, а в старших класах записалася в Театр юних москвичів на Ленінських горах. У дівчинки були прекрасні педагоги, які пророкували їй серйозне майбутнє. Заняття проходили на серйозному рівні: театр їздив з гастролями по країні, Оля мчала в студію, як на свято, школа була забута як щось несуттєве.
Разом з Науменко в той же час в ТЮМе вчилися Наталя Гундарєва і Сергій Никоненко. Сама Ольга дебютувала в дитячій студії з блиском, їй відразу ж доручили головну роль у виставі «Дика собака Дінго».
Там же, в театральній студії, юну актрису наздогнала перша любов. Вона була щиро, по-дитячому закохана в Валеру Беляковича, в майбутньому - знаменитого режисера. Вони дружили втрьох: Валера, Оля і її подруга. Однак хлопчик вважав за краще Науменко подружку, яка виявилася сміливішою і відразу взяла «бика за роги».
Дівчинка переживала, проридала кілька годин, але, заспокоївшись, дала собі слово вступити до театрального інституту і стати знаменитою.
Нехай і не відразу, а з другої спроби, але Ольга Науменко надійшла в Щукінське училище, стримавши дане слово. З тих пір біографія дівчини була тісно пов'язана з театром, однак всесоюзну популярність і любов глядачів їй принесли кінематографічні ролі.
театр
У 1972 році актриса прийшла працювати в Московський драматичний театр імені Гоголя. Дівчину не тільки швидко помітили і перевели в головний склад, а й почали доручати їй провідні ролі.
У послужному списку Ольги Науменко числяться спектаклі «Петербург», «Нотатки Тригоріна», «І цю дуру я любив», «Втомлена щастям» та інші п'єси. Зараз в «Гоголь-центрі» актриса з'являється в трьох постановках - «Ідіоти», «Звичайна історія» і «Персона».
Фільми
Дебютної для Ольги Миколаївни стала роль у фільмі 1968 року «Довгий день Кольки Павлюкова». Потім її запросили зніматися в картині «Непідсудний». Сталося це випадково: затверджена на роль актриса не з'явилася на зйомки, і асистент режисера, забігши в Щукінське училище, натрапила на Ольгу. Незабаром послідувала головна роль в молодіжному фільмі «Переступи поріг» про вчорашні випускників школи, які починають доросле життя.
Так, будучи ще студенткою, Науменко почала з'являтися на великому екрані. Потім була роль Вари Морозової в телесеріалі «Тіні зникають опівдні». Робота в драмі про жителів сибірського селища зробила молоду актрису відомою на території всього Союзу. Артистці пощастило грати на одній сценічному майданчику разом із зірками радянського екрану - Петром Вельяміновим, Ніною Русланової, Олександрою Зав'яловій, Галиною Польських. Наступним яскравим появою на екрані стала роль Ольги Науменко в телефільмі «Вічний поклик» про долю родини Савельевих, де актриса з'явилася в епізоді.
Однак справжню популярність їй принесла роль Галі з новорічної комедії Ельдара Рязанова. І знову все вирішив випадок. Ольга тільки що пережила серйозне потрясіння, адже їй відмовив в ролі інший режисер: Михайло Ульянов раптово вирішив дівчину надто красивою, а її зовнішність - занадто яскравою, хоча до цього сам запросив її на зйомки.
І тут красуня зустрілася в коридорі все тієї ж «Щуки» з асистентом Рязанова, який знімав «Іронію долі». Ельдару Олександровичу Ольга відразу сподобалася, і режисер затвердив її на роль у зоряної картині.
В цьому ж році Ольга потрапляє в основний акторський склад фільму Петра Тодоровського «Остання жертва», поставленого за п'єсою Олександра Островського, де перевтілюється в Ірину, дочку Лавра Прибиткова (Леонід Куравльов). У головних ролях у фільмі блищали Маргарита Володіна, Олег Стриженов і Михайло Глузський.
Через три роки за участю Ольги Науменко на екрани вийшла молодіжна драма «Голубка». У фільмі розповідалося про молоденьких випускниць столичних вузів, які відправлялися на будівництво в Сибір. У фільмі партнеркою Ольги Науменко стала Олена Проклова. Ще однією роботою року став детектив «Ліки проти страху», в якому мова пішла про злочинців, які застосовують під час нападу сучасний медичний препарат.
У 1983 році Ольга Науменко з'являється в головній ролі у фільмі «Тепло рідного дому», а через три роки бере участь у створенні драми Павла Чухрая «Зіна-Зинуля». Після 15-річної перерви, протягом якого актриса знялася лише в кількох фільмах-спектаклях, Науменко знову починає з'являтися на екранах. Нове століття приносить Ользі роботи в популярних телесеріалах. Артистці вдається проявити талант у детективі «Леді-бос», ситкомі «Саша + Маша», мелодрамі «Люба, діти і завод ...».
У 2008 році Ольга Науменко перевтілюється в маму Ольги Морозової (Віра Сотникова), нової глави провінційного міста, в серіалі «Управа». Через рік в скарбничці артистки з'являється образ Надії Карєв в сімейній сазі «Бумеранг з минулого». За актрисою закріпилося амплуа вікової героїні. Науменко перевтілюється в тіточок, мам і бабусь у фільмах «Без сліду», «Дівчина в пристойну родину», «Мар'їна роща», «Право на любов». У серіалі «Третя світова» партнерами актриси стали Володимир Меньшов, Валентина Теличкина, Лев Пригунов. За участю Науменко на екранах з'являються серіал «Людмила Гурченко» і сімейна сага «Фамільні цінності».
Особисте життя
Численні фільми і фото в пресі свідчать не тільки про талант, а й про яскраву, жіночною і витонченою красою Ольги Науменко. Їй приписують численні романи з різними артистами і режисерами. Навіть сьогодні Ольга Миколаївна - дуже приваблива жінка.
Красуня-актриса не поспішала зв'язати себе узами шлюбу і довгий час залишалася вільною і неприступною, а її особисте життя було для колег таємницею за сімома замками. Подейкували, що вона зустрічалася з Костянтином Райкіним, але справжньою її любов'ю став актор Олександр Скворцов, з яким вони пліч-о-пліч працювали в трупі театру.
Актриса вийшла заміж за Олександра, будучи дорослою, самостійною жінкою, відомою актрисою, твердо стоїть на ногах. Чоловік в ній душі не чув, і це почуття було взаємним. Згодом Ольга Миколаївна говорила, ніби знала, що виходить за безсрібника, який не буде вистачати зірок з неба, але стане їй вірним другом на довгі роки. Так все і сталося.
Незабаром після весілля, в 1977 році, у акторської пари з'явилася на світ донька Шурочка. Ольга і Олександр отримали квартиру в Москві. Коли маленької Саші був рік і чотири місяці, батьки взяли її з собою на гастролі в Іжевськ. Раптово малятку стало погано, піднялася температура. Дитина плакала, а місцеві лікарі тільки розводили руками.
У терміновому порядку молоді батьки повернулися в Москву, і Ольга з донькою лягли в лікарню на обстеження. Саші поставили страшний діагноз: злоякісна пухлина нирки. Ольга вірила в чудо до останнього моменту, але малятку вже ніщо не могло допомогти. Саша допоміг їй пережити загибель дочки, разом вони впоралися з цим болем.
Жінці здавалося, що діти - це нездійсненна мрія, що на ній лежить якесь прокляття, вона боялася повторення страшної трагедії. Саме тому, за власним зізнанням, актриса одного разу зважилася на аборт, взявши гріх на душу.
Роки йшли, біль поступово притупляється, тим більше поруч був люблячий і вірний чоловік. І ось коли пара вже й не сподівалася на появу дитини, до сорока років Ольга знову завагітніла. У подружжя народилася друга дочка, здорова дівчинка, яку назвали Світланою.
На тлі спокійного розміреного життя і безхмарного щастя, яке запанувало в родині Ольги та Олександра, наступне звістка прозвучало як грім серед ясного неба. У Скворцова виявили неоперабельний рак четвертого ступеня. 32 роки подружжя прожило в шлюбі, ділили порівну і щастя, і горе, але в 2009 році Олександра Скворцова не стало.
Як потім розповідала Ольга Миколаївна в інтерв'ю, вона важко переживала втрату, але поступово впоралася з депресією і горем, з головою пішовши в роботу. Вільний час актриса присвячувала улюбленій дочці. Вища освіта Світлана отримала в Інституті журналістики та літературної творчості.
Незабаром дочка вийшла заміж за француза, комп'ютерного дизайнера, і відправилася жити за кордон. Мама і донька постійно спілкувалися по «Скайпу», так що Науменко не відчувала себе самотньою. Актриса стверджувала, що навіть знаходить своєрідне задоволення в самоті: все життя її оточували люди, велика родина - в дитинстві, колеги і рідні - в дорослому віці. Але на новому місці Світлані виявилося важко знайти роботу, і в 2015 році родина дочки переїхала в Москву. Тепер Ольга Науменко мріє поняньчитися з онуками.
Зараз Ольга Науменко як і раніше грає в театрі і знімається, прекрасно виглядає і з оптимізмом дивиться в майбутнє. Підтримувати фізичну форму артистці допомагають щоденні заняття на велотренажері. При зрості 168 см її вага не перевищує позначки в 70 кг. Нечисленні фото, що з'являються в «Інстаграме», свідчать про це. Ольга не користується послугами пластичної хірургії. Пластику Науменко замінює дорогою косметикою. Нерідко актрису порівнюють з молодою колегою Анною Михайлівській, зіркою російських мелодрам.
У 2015 році актриса стала гостею передачі «Поки всі вдома», де розповіла про загибель дочки, про те, як робота допомогла впоратися з втратою коханого чоловіка.
Ольга Науменко зараз
Улюблений жанр актриси - мелодрами. У 2017 році Ольга Науменко зіграла в серіалі «Небезпечні зв'язки», де головним героям, крім боротьби за власну любов, доводиться боротися і за життя. Ще одна робота - в багатосерійному фільмі «Помилка молодості», а через рік фільмографія актриси поповнилася фільмом «Серце жінки».фільмографія
- 1968 - «Довгий день Кольки Павлюкова»
- 1971 - «Тіні зникають опівдні»
- 1973 - «Вічний поклик»
- 1975 - «Іронія долі, або З легким паром!»
- 1975 - «Остання жертва»
- 1978 - «Голубка»
- 1978 - «Ліки проти страху»
- 1983 - «Тепло рідного дому»
- 1986 - «Зіна-Зинуля»
- 2003-2005 - «Саша + Маша»
- 2009 - «Бумеранг з минулого»
- 2012 - «Дівчина в пристойну родину»
- 2012 - «Мар'їна Роща»
- 2013 - «Третя світова»
- 2015 - «Людмила Гурченко»
- 2017 - «Помилка молодості»
- 2018 - «Серце жінки»