біографія
Олександр Шалвович Пороховщиков - актор радянського і російського театру і кіно, режисер, Народний артист РФ (1994). Олександр народився 15 квітня 1939 року в родині аристократки, студентки ГІТІСу Галини Олександрівни Пороховщикова і початківця хірурга Шалви Барабадзе. Дід Галини Олександрівни займався підприємницькою і благодійною діяльністю, був засновником ресторану «Слов'янський базар», входив до групи архітекторів храму Христа Спасителя. Його син Олександр Олександрович працював авіаінженера і винахідником, створив перший в Росії танк, всюдихід, Гатчинський літак.
У 1941 році батька Галини заарештували за підозрою в шпигунстві і відправили на заслання, де він незабаром помер. Чоловік Галини пішов на фронт, де пробув до кінця війни і заслужив орден Червоного Прапора. Але після війни молодим людям не судилося возз'єднатися, так як Галина в той час була вже повторно одружена з військовим архітектором Михайлом Дудіна. З вітчимом у Олександра склалися близькі стосунки, Пороховщиков-молодший відчував в ньому справжню батьківську турботу.
У 1946 році батьки разом з Олександром переїхали в Магнітогорськ, де Михайло повинен був попрацювати над створенням військового заводу. Хлопчик пішов до школи на Уралі, але ставився до занять несерйозно, більше часу приділяючи дворовим друзям. Через 7 років Дудіна перевели до Челябінська, де Олександр почав відвідування спортивної секції. Юнак захопився боксом і навіть отримав спортивний розряд.
У 1957 році Олександр вступив до медичного інституту міста Челябінська і вчився там протягом трьох років. Молода людина проявив себе як чуйний медичний працівник, він часто брав чергування в лікарні, де допомагав хворим літнім людям.
театр
У 1960 році Олександр Пороховщиков повернувся в Москву, де був прийнятий в Театр імені Вахтангова реквізитором по меблів. Паралельно з роботою відучився рік на акторському факультеті Всеросійського театрального товариства, після чого вступив до Щукінське театральне училище на курс до майстра М. Тер-Захарової.
У 1966 році після закінчення театрального вузу Олександр Пороховщиков стає актором Театру сатири. Перш за все молодий артист зарекомендував себе в якості характерного героя на сцені. Дебют Пороховщикова відбувся у виставі «Прибуткове місце», в якому актор зіграв Білогубова, а головна роль Жадова дісталася Андрію Миронову. Постановка Марка Захарова протрималася на сцені близько місяця: влада порахувала спектакль провокаційним.
У 1971 році Олександр Пороховщиков переходить в трупу Юрія Любимова. У Театрі на Таганці актор прослужив 10 років і зіграв у виставах «Гамлет», «Круглянськаміст», «Перехрестя». У 1981 році Олександр Шалвович стає актором театру імені А. С. Пушкіна, де вдалося виконати ролі в постановках «Оптимістична трагедія» Вс. Вишневського, «Розбите щастя» за п'єсою О. М. Островського «Світить, та не гріє», «Ревізор» М. Гоголя, «Сарана» Б. Срблянович. У віці 59 років Пороховщиков стає викладачем акторської майстерності в ГІТІСі.
Фільми
Дебют Пороховщикова в кінематографі відбувся в 1966 році в кінофільмі «Пошук», де актор виконав епізодичну роль. Потім послідували роботи у фільмах «Крах», «Гори, гори, моя звезда», «Випадок з Полиніним», де Пороховщиков перевтілювався в військових, іноземців, білогвардійців. У гострохарактерному театральному актора кінорежисери найчастіше бачили благородну натуру, героя драми.
У 1973 році на екрани кінотеатрів виходить спортивна драма Віллена Новака «Ринг», в якій Олександру дістається головна роль колишнього боксера Петра Олексійовича Ісаєва. Через рік фільмографія актора поповнюється головною роллю у фільмі Микити Михалкова «Свій серед чужих, чужий серед своїх». Пороховщиков потрапляє в зоряний акторський склад, де разом з ним зіграли Юрій Богатирьов, Анатолій Солоніцин, Сергій Шакуров, Олександр Калягін, Костянтин Райкін.
У 1975 році за участю Олександра виходять картини «Зірка привабливого щастя», де Пороховщиков перевтілився в Павла Івановича Пестеля, і «Капітан Немо», в якій акторові дісталася роль капітана Фарагута. У 1976 році до амплуа Пороховщикова додається образ лікаря в кіноповісті «Ви мені писали» і капітана з військового фільму «Вогняне дитинство».
В історичному фільмі Володимира Довганя «Талант» Олександр виконує роль авіаконструктора Михайла Михайловича Ладошнікова, а у військовій драмі Георгія Кузнєцова «І ти побачиш небо» артист зображує генерала Миколи Петровича Каманіна. У кіноповісті про радянському геолога Володимира Ішутін «Людина, якій щастило» Олександр Пороховщиков зіграв в дуеті з Георгієм Буркова.
У мелодрамі Леоніда Мартинюка «Залізні гри» артист потрапляє в основний акторський склад разом з Володимиром Сингаївського, Петром Щербаковим, Георгій Штіль, Наталією Фатєєвої. У 1979 році Пороховщиков отримує роль в мелодрамі за сценарієм Олександра Володіна «З коханими не розлучайтеся», в якій зіграли Ірина Алфьорова та Олександр Абдулов. За кілька хвилин екранного часу Пороховщикову з Катериною Васильєвої вдається створити виразний ансамбль розлучається в суді подружжя Нікулін.
В історичній драмі 1980 року випуску «Крах операції Терор» режисера Анатолія Бобровського, що розповідає про боротьбу чекістів з ворогами народної влади, Олександр Пороховщиков виконав головну роль Савінкова. Разом з ним у фільмі взяли участь Кшиштоф хамец, Сергій Шакуров, Олена Циплакова, Георгій Тараторкін, Андрій Миронов.
Після ряду другорядних ролей в картинах «Тростинка на вітрі», «Вибрані», «Спадкоємиця по прямій» Олександр Шалвович отримує головну роль генерала Свиридова у фільмі «Повернення з орбіти». Космонавтів, рятують командира космічної станції, зіграли Юозас Будрайтіс і Віталій Соломін.
У мелодрамі 1984 року «Поки не випав сніг» про зустріч однокласників разом з Олександром зіграли Наталя Сайко, Олена Соловей, Євгенія Добровольська, Ольга домашня. Через рік на екрани виходить військова драма про період становлення радянської влади на Україні «На крутизні», де акторові дістається головна роль отамана.
У кримінальному фільмі 1988 року "86400 секунд роботи чергової частини міліції» Пороховщиков перевтілюється в начальника УВС Маркова, який курирує розслідування пограбування і вбивства. У серіалі «Слідство ведуть знавці. Мафія. Справа номер 22 »актор грає ватажка наркомафії, а в драмі« Жива мішень »стає полковником міліції Колобовим, який бореться зі злочинним світом.
На початку 90-х Олександр приступив до головного фільму свого життя: «Цензуру до пам'яті не допускаю», де зіграв разом з матір'ю головних героїв. Суть картини полягала в тому, як якийсь чоловік намагається знайти в державних архівах інформацію про репресованого діда. Сюжет драми носить документальний характер і ґрунтується на біографії актора і його сімейному горі - арешт діда Олександра Пороховщикова напередодні війни.
У 1994 році артист знявся в російському фільмі жахів «Хагі-Траггер» про запрограмовану вбивати людей ляльці. У картині також зіграли Георгій Віцин, Олександр Пєсков, Сергій Шакуров, Людмила Чурсіна.
У соціальній драмі Станіслава Говорухіна «Ворошиловський стрілок» з Михайлом Ульяновим у головній ролі Пороховщиков виконав роль полковника Пашутіна, батька одного з малолітніх злочинців, за сумісництвом слідчого справи про зґвалтування внучки головного героя.
У масштабному проекті 2000 року «Імперія під ударом» акторові дісталася роль губернатора Московської області Володимира Федоровича Джунковского. На початку 2000-х актор продовжує багато грати у фільмах і серіалах: «Далекобійники», «Гра в модерн», «Спадкоємець». У мелодрамі «Під полярною зіркою» Пороховщиков виконує роль Богомякова, в кримінальній стрічці «Удар лотоса 2», яку сам режисирує, актор грає відставного генерала Пелевіна.
Засвітився Олександр Шалвович і в серіалі «Даша Васильєва, любителька приватного розшуку», а також в багатосерійних фільмах Шпигунські ігри »і« Авантюристка ». Однією з улюблених робіт пізнього періоду для Пороховщикова стала роль генерала Матвєєва, начальника суворовського училища, в серіалі «Кадетство», створеному на замовлення каналу СТС в 2006 році.
В кінці 2000-х артист з'являється в картинах «Софі», «Біла ведмедиця», «Я повернусь». У кримінальному серіалі «Природний відбір» Пороховщиков знову повертається до улюбленого образу генерала, а в мелодрамі «Коли цвіте бузок», знятої за замовленням телеканалу «Росія» в 2010 році, Олександр Шалвович перевтілюється в хірурга Володимира Петровича Родіонова.
Останньою роботою Олександра Пороховщикова стала головна роль в серіалі «Льодовиків», де актор вжився в образ батька відставного слідчого, який працює кримінальним журналістом і за звичкою розкриває складні справи. У головних ролях також знялися Андрій Чернишов, Данило Дунаєв, Ніна Усатова. Картина вийшла після смерті Олександра Шалвовича, тому персонажа Аристарха Льодовиковий озвучив Сергій Дрейден.
Особисте життя
Особисте життя Олександра Пороховщикова довго не складалося. У молодості актор користувався популярністю у жінок, але не поспішав з жодною з прихильниць під вінець.
Полюбив дівчину Ліду з бідної сім'ї, актор не зміг на ній одружитися через протест матері Галини. У 1981 році в Театрі на Таганці Олександр познайомився з костюмеркою Іриною Жуковою, якій на той момент ледь виповнилося 15 років. 42-річний артист довго залицявся до дівчини, незабаром вони стали жити разом.
У 1995 році Ірина Пороховщикова стала дружиною Олександра. Історія кохання подружжя тривала 30 років, поки при нез'ясованих обставинах Ірина не наклала на себе руки у власному будинку в Староконюшенний провулку. Трагедія трапилася на початку березня 2012 року, в той час, коли Олександр лежав у лікарні. Про смерть дружини він так і не дізнався.
смерть
Перебуваючи в лікарні у важкому стані після перенесеного інсульту і з ускладненнями від цукрового діабету, актор помер в ніч на 15 квітня 2012 року.
Причиною смерті стала серцева недостатність, що розвинулася на тлі хронічних захворювань. Могила актора знаходиться в селі Рождествено Митищинського району Московської області, де Олександр похований поруч з рідними.
Після похорону виявилося, що прямих спадкоємців у Олександра не залишилося, і все майно (дача, дві квартири і машина) перейшло до єдинокровному брату Віталію Барабадзе, який зовні дуже схожий на Пороховщикова.
фільмографія
- «Гори, гори, моя звезда» - 1969
- «Свій серед чужих, чужий серед своїх» - 1 974
- «Талант» - 1977
- «З коханими не розлучайтеся» - 1 979
- «Повернення з орбіти» - +1983
- «На крутизні» - 1985
- «Жива мішень» - 1990
- «Цензуру до пам'яті не допускаю» - 1 991
- «Ворошиловський стрілок» - 1999
- «Імперія під ударом» - 2000
- «Удар Лотоса 2» - 2002
- «Авантюристка» - 2005
- «Кадетство» - 2006
- «Льодовиків» - 2012