біографія
Російський військовий геній, великий полководець, генералісимус перемоги - які б епітети не вживали в його відношенні, перебільшити заслуги видатного військового стратега складно. Він виграв більше 60 боїв, в яких брав участь. Олександр Васильович Суворов дбав про солдатів як батько, розробивши для них практичну уніформу, змінила вузькі прусські мундири, удосконаливши статут і правила виховання.
Історики називають полководця унікальним, адже за півстоліття служби він вів виключно наступальні операції і жодного разу не брав участі в оборонній війні. Суворов зумів убезпечити країну від агресивних сусідів на довгі десятиліття, зробивши кордону держави непорушними.
Дитинство і юність
Народився майбутній генералісимус в сім'ї генерала Василя Суворова, хрещеника Петра Першого, який починав службу денщиком і перекладачем при царі. При Катерині Другій Василь Іванович служив в таємної канцелярії і дослужився до генеральського звання. Незадовго до відставки став сенатором. Мама знаменитого полководця Авдотья Манукова походить із старовинного дворянського роду. Її батько був віце-президентом Вотчинної колегії.
Можливо, в жилах Олександра Суворова текла не тільки російська, але також шведська і вірменська кров. Сімейна легенда свідчить, що рід полководця стався від знатного шведа Сувора, що став російським підданим в 1622 році. А материнські коріння зариті в Вірменії ( «Манук» в перекладі з вірменської мови - дитина).
Про рік та місяці народження Олександра Суворова сперечаються, чому провиною він сам. В автобіографії воєначальник вказав, що приступив до служби 15-річним хлопцем в 1742 році (тобто дата народження - 1727 рік). В іншій записці Олександр Васильович вказує 1730-й. Є і третя дата - 1729 рік, зазначений в полковому журналі, куди вступив на службу підліток.
Ім'я синові дав батько, який прославився написанням першого в Росії військового словника. Не дивно, що Василь Суворов назвав сина на честь давньоруського полководця Олександра Невського. Інтерес до військової справи хлопчик перейняв від батька: завдяки Василю Івановичу в маєтку була багатюща бібліотека. На полицях зберігалися допомоги по артилерійському і фортифікаційній справі, до яких юний Саша пристрастився, ледь навчившись читати.
Але батько, який мріяв про продовжувача військового роду, вельми скептично оцінював майбутнє сина: хлопчик ріс хворобливим і кволим. Василь Іванович бачив Олександра цивільним службовцям. Але хлопчик, який знав в підлітковому віці про військову справу то, що було відомо не кожному офіцерові, націлився на кар'єру військового. Юний Суворов гартувався і кожен день піддавав тіло виснажливих фізичних вправ.
Одного разу гостював у будинку генерал Абрам Ганнібал зауважив, що хлопчик, граючи в солдатики, вельми грамотно веде «бій» і володіє тактикою. Ганнібал порадив Суворову-старшому вибрати синові військову спеціальність.
Військова служба
У 1742 році Олександр Суворов став мушкетером Семенівського полку. Через 6 років, отримавши офіцерський чин, приступив до дійсній військовій службі. У цей час юнак удосконалював знання, відвідуючи заняття корпусу кадетів Санкт-Петербурга і вивчаючи іноземні мови.
У біографії Олександра Суворова на зорі військової кар'єри сталася знаменна подія. Коли він стояв на варті в Петергофі, повз проходила цариця Єлизавета Петрівна. Імператриця підійшла до Суворову і, дізнавшись, чий він син, простягнула юнакові срібний рубль. Але той відмовився, пояснивши, що статут не велить часовому брати гроші. Єлизавета Петрівна похвалила завзятого годинного і поклала рубль на землю, сказавши Суворову, щоб забрав після служби. Монету Олександр Васильович зберігав все життя.
У 1754-му поручика Олександра Суворова відрядили до Інгерманландські полку піхоти. Через рік взяли служити до Військової колегії, де він пробув до 1758 року. У перші роки Семирічної війни Суворов служив в тиловому підрозділі, пройшовши чини від провиантмейстера до прем'єр-майора, вивчивши роботу тилових служб і армійського постачання.
У 1758-му Олександра Суворова перевели в діючу армію. Через рік майбутній генералісимус брав участь в першому бою: очоливши драгунський ескадрон, успішно атакував, змусивши бігти німецьких драгунів.
Перше бій, учасником якого став Суворов, відбулося під Кунерсдорфом в серпні 1759 року. Ця військова операція відома як переломна в Семирічній війні. Вона поставила крапку в розгромі прусської армії. Проявивши себе в битві, Олександр Суворов став черговим офіцером при головнокомандуючому Віллімом Фермора. З генерал-аншефом він брав участь в успішній Берлінської експедиції.
На початку 1760-х Олександр Суворов перейшов в підпорядкування до генерала фон Бергу. Йому довірили командувати гусарськими і драгунськими загонами, що прикривали відхід російської дивізії до Бреславле і знищували провіант противника. Восени 1762 Суворов проведений в полковничий чин і поставлений на чолі Астраханського полку. За відмінну службу імператриця подарувала Олександру Васильовичу свій портрет. З цього моменту, на думку Суворова, почався його шлях до слави.
З 1763 по 1769 роки Олександр Суворов керував Суздальским полком, дислокованих в Новій Ладозі. У цей час він написав «Полковий установа» - правила виховної роботи, внутрішньої служби та бойової підготовки солдатів. Восени 1768-го Суворову присвоїли звання бригадира.
війни
Формування Суворова як полководця випало на вік Катерини Великої і дві переможні Російсько-турецькі війни. У 1770-му Олександру Васильовичу присвоїли звання генерал-майора. Після перемоги над турками під Туртукаем і Козлуджи він став генерал-поручиком. В цей час Суворову пощастило служити під керівництвом фельдмаршала Петра Румянцева. Дарування полководця розкрилося в другій Російсько-турецькій війні. У 1788 році генерал-аншеф Олександр Суворов відзначився при обороні Кінбурна. Тут він отримав перше серйозне поранення.
За переможний бій воєначальнику вручили орден Андрія Первозванного. Другий раз Суворова поранили під час штурму турецької фортеці в Очакові. Між двома турецькими війнами Олександр Суворов довів свою ефективність як воєначальник і стратег, придушивши бунт Омеляна Пугачова. Імператриця віддячила йому 2 тисячами червінців. У вересні 1789 року відбулося бій при Римнику. 25 тисяч російсько-австрійських солдатів розгромили 100-тисячне турецьке військо Юсуф-паші. Російські сили в цьому бою очолив Олександр Суворов.
Перемога при Римнику продемонструвала перевагу російської зброї на військовому театрі, змінивши стратегічну обстановку на фронті. Яскравою перемогою воєначальника стало стрімке взяття в грудні 1790 року турецької фортеці Ізмаїл, яку вважали неприступною. Битва увійшла в аннали історії Росії, її ставлять в один ряд з Полтавським і Бородінський битвами.
Після смерті імператриці в 1796 році її замінив Павло Перший. Відносини з сином Катерини Олексіївни в Олександра Суворова складалися напружені. Через рік цар видав наказ про відставку воєначальника. У лютому фельдмаршала заслали в родовий маєток. Але після загострення політичної обстановки в Європі про Олександра Васильовича згадали. Правителі Австрії і Британії звернулися до Павла I з проханням поставити на чолі союзних військ Суворова.
Італійська кампанія, проведена старим воєначальником в 1799-м, викликає захоплення у сучасників. Олександр Суворов провів ряд блискавичних і блискучих битв. Фельдмаршал зайняв Турин і Мілан, розбив сили французів на річці Треббія, скоротивши армію ворога наполовину.
Французи зібрали залишки армії і на чолі з генералом Жубер рушили на П'ємонт. У серпні вони зайняли місто Нові-Лігуре. Союзницька армія на чолі з Олександром Суворовим прийняла виклик. У 18-годинному битві біля Нові французька армія була розбита, втративши 7 тисяч солдатів вбитими. Загинув і командувач Жубер. Ця перемога виявилася вирішальною в Італійському поході. Вражений перемогою імператор розпорядився віддавати Олександру Суворову ті ж почесті, що і особам імператорського прізвища.
Похід 1799 року золотими літерами вписаний в історію російської армії. Легендарний перехід Суворова через Альпи і сьогодні вражає уяву. Павло I із захопленням констатував перемогу Олександра Суворова над самою природою. Підкорення швейцарських гірських вершин і довжелезний перелік попередніх перемог принесли полководцеві прижиттєву славу і звання генералісимуса - найвища у військовій ієрархії.
Олександр Суворов створив нову військову доктрину. Грунтуючись на особистому досвіді бойових дій, розробив стратегію і тактику ведення війни. Написане полководцем тактичне посібник «Наука перемагати» - настільна книга російських воєначальників. Вихованцями Суворова стали Михайло Кутузов, Микола Раєвський, Петро Багратіон. Полководець нагороджений усіма вищими військовими нагородами, в тому числі орденом Святого Георгія трьох ступенів.
Пам'ятник генералісимусу спорудили за життя. З'явилися суворівські училища, в яких виховували майбутніх військових. Під час Великої Вітчизняної війни орденом Суворова нагороджували героїв, а ім'ям полководця названий не один десяток кораблів. Серед них броненосець «Князь Суворов» і теплохід «Олександр Суворов».
Образ геніального воєначальника неодноразово експлуатувався режисерами. Олександра Суворова зіграли Микола Черкасов ( «Суворов»), Юрій Катін-Ярцев ( «Багратіон»), Валерій Золотухін ( «Ад'ютанти любові»), Вадим Демчог ( «Фаворит»).
Особисте життя
Єдиним фронтом, на якому Олександр Суворов програв, виявився особистий. Захоплення військовим ремеслом відібрало у полководця юність і молодість. У 40 років воєначальник не мав ні сім'ї, ні дітей. Виправити ситуацію взявся батько. Василь Іванович посватав синові красуню-наречену. Нею виявилася 23-річна Варвара Прозорівська, дівчина з збіднілого дворянського роду.
У грудні +1773 відбулися заручини, в січні наступного року - весілля. Під вінець стали двоє напрочуд несхожих людей: непоказний, худого статури Суворов, поруч з яким квітуча красуня Варвара здавалася ще краще.
Але Олександр Суворов був геніальним і освіти людини епохи, яка знала 5 іноземних мов, а Прозорівська писала з жахливими помилками, а коло її інтересів обмежувався нарядами і світськими раутами.
Напруга між подружжям росло. Після народження дочки Наталі у пари почалися сварки і сварки. Олександр Васильович пропадав на фронтах і битвах. Варвара Іванівна вела той спосіб життя, який вели всі дами тієї епохи.
Дізнавшись від «доброзичливців» про зради дружини, Олександр Суворов вчинив згідно характеру: подав прохання про розлучення в Духовну консисторію, описавши поведінку невірної дружини в подробицях. Але розірвати шлюб не вдалося - скандал влаштувала імператриця. Катерина Олексіївна вручила полководцю чергову медаль і попросила не виносити сміття з хати.
Але в 1784 році Суворов вдруге зажадав розлучення, оголосивши ім'я коханця дружини. Через два місяці Варвара Іванівна народила сина Аркадія, якого Олександр Суворов визнав через 12 років. Подружжя не розлучили і вдруге, але разом вони більше не жили. Полководець встановив дружині скромне утримання в 1200 рублів, а доньку Наталю визначив в Смольний інститут, заборонивши бачитися з матір'ю.
У 1796-му Суворов визнав сина і визначив 12-річного хлопчика в юнкера. Доля Аркадія Суворова склалася трагічно: він потонув в 26 років. Але чотирьох онуків батькові він встиг подарувати. Шість дітей народила і Наталія Суворова. Воєначальник так і не пробачив дружину, до смерті жила, як і він, на самоті.
смерть
Після закінчення швейцарського походу Олександр Суворов повернувся в Росію. Виснажений переходом через Альпи полководець захворів. Добравшись до родового маєтку в Кобрині, зліг. У Петербурзі генералісимуса чекали, готуючи герою урочисту зустріч. Спрямований царем доктор поставив Олександра Васильовича на ноги.
Приїхавши в північну столицю, Суворов зупинився в будинку племінниці і знову зліг. На цей раз - назавжди. Помер полководець в будинку по Крюкову каналу. Імператор на похорон не приїхав. Поховали Олександра Суворова в Благовіщенській церкві Олександро-Невської лаври.
цитати
- Окомір, швидкість, натиск - ось мої керівники.
- Навчання світло а невчення тьма. Справа майстра боїться, і якщо селянин не вміє сохою володіти - хліб не народиться.
- Бий ворога, не шкодуючи ні його, ні себе самого, перемагає той, хто менше себе шкодує.
- З юних років привчайся прощати провини ближнього і ніколи не прощай своїх власних.
- Навчися коритися, перш ніж керувати іншими.
- Стріляй рідко, та влучно. Багнетом коли міцно. Куля дура, штик молодець.
- Неробство є мати нудьги і багатьох пороків.
- Хто хоробрий - той живий. Хто смів - той цілий.
- Двом смертям не бувати, а однієї не минути.
- Війна закінчена лише тоді, коли похований останній загиблий на ній солдат.