біографія
Олександр Юлійович Іванов - російський рок-співак, лідер групи «Рондо». За популярністю на території колишнього СРСР музичний колектив порівнювали з Rolling Stones, а самого соліста називали «російським Родом Стюартом». Кумири кількох поколінь, творчість яких, на думку американських журналістів, «розтопило лід на Алясці», їх пісні зал завжди співає хором.Дитинство і юність
Олександр народився 3 березня 1961 в Москві. З дитинства відрізнявся слабким здоров'ям, тому батько почав рано привчати сина до спорту і загартовуванню. Хлопчик захопився фізкультурою, бігом, грав у футбол, ходив на лижах.
У 2-му класі Саша потрапив в спортивну секцію «Юність», де почав займатися самбо. У 12 років перейшов в секцію дзюдо і незабаром отримав чорний пояс. Іванов регулярно ставав переможцем на змаганнях по Москві і області, тому планував стати спортсменом. Але і творчість вже існувало в житті Олександра: за компанію з другом він пройшов прослуховування для участі в рок-опері «Мальчиш-Кибальчиш».
У юнацькому віці у Олександра з'явилося ще одне захоплення - рок-музика. На магнітофоні «Юпітер» Саша регулярно прослуховував улюблені композиції зарубіжних груп Led Zeppelin і Deep Purple, після чого вирішив почати самостійно освоювати гру на гітарі, яка дісталася від старшого брата, який пішов в армію.
Закінчивши школу, Іванов теж пішов служити до лав СА. Юнака визначили в танкові війська, розташовані в Німеччині в місті Плауені. Через рік на базі армійського оркестру Олександр створив власний музичний колектив, який спеціалізувався на виконанні рок-композицій.
В армії музикант познайомився з Миколою Сафоновим, з яким згодом довго пропрацював в групі «Рондо». Солдатський ансамбль часто грав на побудовах, святах і фестивалях, які влаштовувалися між військовими оркестрами гарнізонів. У цей період творчої біографії Олександр розуміє, що хоче пов'язати життя тільки з музикою.
музика
Після демобілізації Іванов став вокалістом ВІА «Веселка», а потім співпрацював з колективами «Алло» і «Аеропорт». У 1984 році співак зібрав групу «Кратер» разом з музикантами Олександром Рижовим і Олександром Фірсовим. Ансамбль виступав на збірних концертах в столиці і містах Радянського Союзу.У 1985 році «Кратер» брав участь в XII Всесвітньому фестивалі молоді. В цьому ж році Олександр перейшов в колектив Володимира Мігуля «Монітор», який практично щодня давав концерти для 10-20-тисячної аудиторії. Напружена концертна діяльність в молодості послужила Іванову відмінною сценічної школою, яка стала в нагоді йому в подальшій кар'єрі.
Група «Рондо»
У 1986 році Олександр Іванов за рекомендацією колеги Євгена Хавтана став учасником групи «Рондо» джазмена і саксофоніста Михайла Литвина. Разом з Івановим в команду Литвина прийшов Євген Рубанов. Колектив був створений в 1984 році, але керівник все ще формував сильний склад.
За 2 роки до цього група встигла випустити альбом «Турнепс», в якому утвердився глем-роковий стиль музики. На концертах використовувалася велика кількість яскравих декорацій, театральних прийомів, гриму. За визнанням Іванова, доводилося носити жіночі стягуючі колготки з щільного матеріалу, а для деяких виступів придбати справжні японські кімоно.
Вперше музикантами групи «Рондо» був використаний ритм-комп'ютер. З яскравим колективом почав співпрацювати Стас Намін, допомагаючи групі виїжджати за кордон на міжнародні фестивалі і форуми.
Кліпи «Рондо» з'являються в ротації телеканалу MTV, про радянських музикантів пишуть зарубіжні видання «Нью Йорк таймс» і «Дейлі ньюс». За 2 роки група встигає взяти участь в рок-панорамах Центрального телебачення, виступає в передачі «Телеміст з Америкою», записує платівку «Рондо» у фірмі «Мелодія». Музиканти колективу офіційно стають артистами Московської філармонії.
У 1987 році Олександр Іванов з іншими учасниками групи відділяється від керівника і починає працювати над власними проектами, залишивши при цьому оригінальна назва. Михайло Литвин, не добившись колишньої слави з новим складом групи, в 1989 році емігрує в США.
У 1989 році Іванов з колегами вирушає до Японії на фестиваль Armenia Aid, гонорари від якого пішли на підтримку постраждалим від землетрусу у Вірменії. Першими хітами гурту, що з'явилися в 1989 році, стали пісня «Теж є частиною Всесвіту» і дует Олександра Іванова з Володимиром Пресняковим-молодшим «Я буду пам'ятати». У ці роки створюються треки «Надувний корабель», «Бакси діставай».
У 1991 році вийшли 2 альбоми - ліричний «Я буду пам'ятати» і англомовний диск в стилі поп-рок «Убий мене своєю любов'ю», який з'явився під враженням від гастрольної поїздки в США. У 1994 році після відвідин Сінгапуру, Таїланду і В'єтнаму група «Рондо» записала в студії Алли Пугачової новий альбом «Ласкаво просимо в рай». Звучання пісень витримано в життєрадісному енергійному стилі, незважаючи на те, що в Таїланді музикантам довелося побувати в місцевій в'язниці.
До 10-річного ювілею, який відбувся в 1996 році, група випустила диск «Кращі балади" Рондо "», до якого увійшло 10 ліричних композицій. Святковий концерт за участю друзів «Рондо» - групи «Парк Горького» - пройшов в Московському палаці молоді.
сольна кар'єра
У 1997 році, почавши сольну кар'єру, Олександр Іванов відразу ж став лауреатом премії «Золотий грамофон» за виконання хіта «Боже, яка дрібниця». В цьому ж році музикант випускає перший сольник «Грішної душі печаль» з треками «Ніч» і «Я постелю тобі під ноги небо», які отримали всеросійську популярність.Всі хіти для нового альбому написав Сергій Трофимов, з яким колишній фронтмен «Рондо» познайомився ще в 1995 році. Сольна платівка співака швидко зайняла перші рядки музичних рейтингів і мала касовий успіх. Але між автором і виконавцем виникли комерційні розбіжності, після чого співпраця припинилася.
У 2000 році Олександр випустив альбом «Коли виростуть крила», куди потрапив ще один хіт Трофимова «Моя неласкава Русь», пісні Михайла шеляга «Мій світлий ангел», «Московська осінь», «Будинок кришталевий», «Над дзвіницями», кавер- версія групи «Лотос» «Щастя на двох».
У 2003 році разом з музикантами групи «Рондо» Олександр записав диск «Коду», який став завершальним для колективу. У 2005 році Іванов створив власний звукозаписний лейбл A & I. Уже через рік відбулася прем'єра диска «Пасажир», автором пісень для якого став Олександр Дзюбин. В альбом увійшли музичні композиції «Мрії», «Вона блефує», «ПМЖ», «День народження», «П'ята авеню». Платівка потрапила до збірки «Золотої колекції» поряд з двома DVD-записами живих концертів та відеокліпів співака.
У 2008 році Іванов видав диск «Неформат» з треками «Більше не зустріну», «Кола на воді», «Москва», «Я вірю вогню», «Перший сніг», «З Різдвом Христовим». У 2011 році до свого 50-річчя співак поповнив дискографію новою роботою - альбомом «Це був я», куди увійшли хіти «Дощ», «Колишня» і «Місто чекає». Пізніше з'являються збірки «Простір» і Drive. У 2015 році відбулася прем'єра синглу «В хмарах біля водоспаду».
У вересні 2016 року відбулася прем'єра пісні Олександра Іванова «Забута», в кінці березня 2017 року - реліз останнього сольного альбому співака «Цієї весни». 30 червня в Crocus City Hall пройшла церемонія вручення премії «Радіоманія-2017», на якій Олександр Іванов був присутній в числі лауреатів.
На святковому концерті, крім музикантів групи «Рондо», виступили також Валерій Меладзе, Валерія, Михайло Шуфутинський, Валерій Сюткін, Леонід Агутін.
У 2019 група зазначила 35-річчя масштабним сольником. Гостями вечора стали «А-Студіо», Володимир Пресняков, Леонід Агутін, Валерій Сюткін, «Город 312», Емін. Провідним запрошений Дмитро Губернієв.
Крім того, Іванов поповнив репертуар дуетною композицією «Війна», яку виконав разом з Романом Архиповим. Це не перша пісня на гостросоціальну тему: раніше музиканти випустили треки «На одній землі», «Охоронець порядку», а також виконали хіти Сергія Трофимова «Москва» і «Я вірю вогню».
Особисте життя
Олександр Іванов двічі був одружений. З першою дружиною Оленою Івановою, хореографом за освітою, співак познайомився на початку музичної кар'єри. У 1987 році молоді люди зіграли весілля, через рік в сім'ї народилася дочка Каріна. У 2004 році дівчина вступила на акторський факультет РАТІ і стала переможницею конкурсу краси «Міс Москва». Зараз Карина знімається в російському кінематографі і працює за кордоном.
У 2007-му перша сім'я розпалася, але через рік Іванов одружився вдруге на Світлані Федоровской, яка подарувала чоловікові двох дітей: у 2009 році народився син Олександр, а в 2015-му - донька Світлана. Обидві дитини виявляють творчі здібності. Саша планує освоїти професію режисера, а дівчинка мріє про акторську кар'єру.
За словами співака, особисте життя впливає на його творчість, а щасливі відносини для нього - це джерело натхнення для створення нових треків.
Олександр Іванов зараз
Олександр Іванов веде власний аккаунт в «Інстаграме», на якому розміщує концертні фото і афіші майбутніх виступів. У 2020 році артист разом з музикантами дав кілька онлайн-концертів в соціальній мережі «ВКонтакте». Пізніше рок-музикант став героєм проекту Юрія Гримова «Культурний код».В кінці січня 2021 року Іванов на персональному Ютьюб-каналі виклав пісню «Стрілою», яка увійшла в трек-лист нового альбому групи «Рондо», пронизаного ностальгічним настроєм. Автором музичної композиції став Аркадій Бабаян, з яким Олександр Юлійович познайомився через соціальні мережі.
Група «Рондо» на чолі з Олександром Юлійовичем не покидає великих концертних майданчиків. У березні 2021 року музичний колектив виступив з сольним концертом в Crocus City Hall, зазначивши 60-річний ювілей соліста на сцені.
Дискографія
- 1997 - «Грішної душі печаль»
- 2000 - «Коли виростуть крила»
- 2006 - «Пасажир»
- 2008 - «Неформат»
- 2011 - «Це був я»
- 2014 року - Drive
- 2017 - «Цієї весни»