біографія
Поліна Дашкова - російська письменниця, читачі якої зустрічаються в самих різних частинах світу. Чи не любляча світські вечірки і телевізійні шоу, Тетяна (справжнє ім'я автора) може по кілька років займатися тільки одним романом. Тим цінніше для її шанувальників кожна вийшла книга.Дитинство і юність
Майбутня письменниця народилася 14 липня 1960 року в Москві в інтелігентній родині. Незабаром батьки дівчинки розлучилися. Після чого мати Тетяна Леонідівна, телережисер за професією, вийшла заміж за математика Віктора Володимировича Поляченка, який удочерив Тетяну. Вітчим займав високий пост - працював завідувачем лабораторією ОЦ АН СРСР.
У дитинстві, крім основної школи, дівчинка відвідувала ще й балетну студію, але в танцях не залишилася. Після здобуття середньої освіти в 1979 році дівчина вступила до Літературного інституту імені Максима Горького на курс до Лева Ошанін, знаменитому радянському поету, лауреату Сталінської премії.
Будучи студенткою п'ятого курсу, Тетяна влаштувалася літературним консультантом в журнал «Сільська молодь», там же дівчина почала друкувати поетичні твори. Потім вірші Поляченко з'явилися в ряді літературних видань - журналах «Юність», «Витоки», «Молоді голоси». Через п'ять років Тетяна отримала місце завідуючої відділом літератури в «Русском кур'єрі».
Література і громадська діяльність
В середині 90-х років Поляченко стала писати детективні романи. Перша книга Тетяни «Кров ненароджених» принесла письменниці всеросійську популярність. У першому романі автор побудувала сюжет навколо нового для 90-х років кривавого бізнесу - торгівлі людськими ембріонами. Перед читачами автор постала під творчим псевдонімом Поліна Дашкова, який вона перетворила з імені молодшої дочки і свого прізвища.У 1998 році Тетяна випустила роман «Ніхто не заплаче», через рік підготувала до видання дві наступні книги - «Місце під сонцем» і «Золотий пісок». У 2000 році письменниця порадувала шанувальників відразу п'ятьма роботами: «Ефірний час», «Чеченська маріонетка, або Продажні тварі», «Розплідник», «Образ ворога», «Легкі кроки безумства». У традиційну канву детектива письменниця вміло вплітала історичні свідчення, факти, підтверджені документально. Крім Росії, Поліна Дашкова почала друкуватися за кордоном. Її романи отримали популярність в Німеччині, Франції, Китаї, Данії, Іспанії, Польщі та Угорщини.
У 2002 році світ побачив двотомник Поліни Дашкової «Почуття реальності» про замовне вбивство громадянина США на території Російської Федерації. У книзі письменниця поєднала шпигунський мотив з любовною темою, легко переміщуючи розповідь з реалій російської глибинки в кулуари північноамериканського розвідувального управління. Відсутність головних героїв дозволило автору детально розкрити психологію і внутрішній світ кожного персонажа. У 2003 році з'явилися схожий з попереднім кримінальний роман «Херувим» та збірка оповідань «Гойдалки».
Через рік режисер Алі Хамраев отримав від Поліни Дашкової права на екранізацію третього детектива письменниці «Місце під сонцем». За сценарієм молодий балерині довелося зіткнутися з вбивством чоловіка, який їй доводиться розслідувати самої. Під підозру потрапили відразу кілька знайомих: шанувальник танцівниці, партнер чоловіка по бізнесу, його коханка. Головних героїв восьмисерійного фільму зіграли Анастасія Волочкова, Сергій Горобченко, Оксана Сташенко та Максим Аверін. Незважаючи на зоряний склад серіалу, відгуки критиків і самої письменниці носили негативний характер.
У 2005 році з'явився другий з двох фільмів за книгами Дашкової - детектив «Херувим» режисера Миколи Гейко, головні ролі в якому виконали Ірина Купченко, Олександр Єфімов та Марія Порошина. У 2004 році з-під пера Тетяни вийшов трилер «Приз», в якому розповідалося про темне минуле одного успішного підприємця і про дівчину, яка знає таємницю. Через два роки автор випустила чергову збірку гостросюжетних оповідань «Гра в думки» і детективний роман «Вічна ніч» про злочини маніяка-філософа.
У 2007-2009 роках Поліна Дашкова створила черговий шедевр - тритомник «Джерело щастя», сюжет якого переносить читачів в епоху початку XX століття. Загадкові події, медичні відкриття, сімейні таємниці - все компоненти майстерно переплетені в детективному романі, написаному легким, доступною мовою. Пошуки зниклого професора Свєшнікова, а вірніше його ліки, що дарує вічну молодість, змушують мільярдера Петра Кольта почати вивчення біографії медика і його архівів. Книга не позбавлена точності в описі історичних фактів при неабиякою вольності у трактуванні подій минулого.
У 2010 році вийшла збірка «Точка неповернення», в якому були присутні розповіді «Лешенька», «Її величність пробка», «Балет», «Як я знімалася в кіно», «Брюки дев» і документально-пригодницька повість «Точка неповернення». В останньому творі збірки з'явився головний герой з попереднього роману - доктор Агапкин.
У 2012 році з-під пера Поліни Дашкової вийшов роман про передвоєнному часу «Пакт». Машина війни запущена, і ніхто не в змозі зупинити механізм, але в людських силах врятувати хоча б одне життя. Через два роки вийшов черговий політичний роман Дашкової «Співвідношення сил» про одночасну розробці атомної зброї в Третьому рейху і СРСР.
На початку 2017 року Поліна Дашкова поряд з літераторами і кінематографістами Володимиром Вишневським, Дмитром Воденнікова, Ігорем Волгіним, Борисом Грачевським, Марком Розовським увійшла в Велике журі конкурсу національних літературних нагород «Поет року» і «Письменник року». У змаганні взяли участь письменники і поети, які друкуються на порталах «Стихи.ру» і «Проза.ру».
Робота за вибором фіналістів змагання тривала рік, після чого визначилися переможці: Алла Шарапова (поет року), Олександр Шімловскій (письменник року), Олександр Демидов (лірика), Андрій Васильєв (пісні), Ірина Ракша (мемуари), Сергій Бушов (фантастика) і Спіка Рейн (дитяча література). Вручення премій відбулося у Великому конференц-залі уряду Москви 21 березня, в день поезії.
Особисте життя
На початку 80-х років Тетяна познайомилася з майбутнім чоловіком Олексієм Віталійовичем Шишовим, студентом ВДІКу, режисером-документалістом і сценаристом. Свого майбутнього чоловіка дівчина представила педагогу літературного інституту Льву Івановичу, який схвалив вибір студентки. У 1986 році у подружжя народилася дочка Анна, через 6 років - Дарина.
Олексій Шишов почав творчу діяльність в середині 90-х, знявши документальну стрічку «Прогулянки з Бродським». У 2000-х були фільми про життя письменників Юрія Нагібін, Олександра Вампілова, Сергія Довлатова. Останніми роботами Шишова стали кінострічки про Василя Аксьонова та Віктора Некрасова. У 2010 році режисер помер.
Старша дочка закінчила два вузи - МГУ за фахом історик і ВДІК, майстерню неігрового кіно. У 2014 році на фестивалі «Артдокфест» відбулася прем'єра фільму Анни Шишовой «На краю», який отримав відразу кілька премій. Молодша сестра Дарина теж стала студенткою ВДІКу, але дівчина вибрала спеціальність мультиплікатора.
Поліна Дашкова зараз
Поліна Дашкова нечасто радує шанувальників новинками. Через тривалий час (творчий перерва тривала 5 років) вона опублікувала довгоочікуваний роман «Горлов тупик». В інтерв'ю автор поділилася, що в основу сюжету твору лягли реальні події - відоме в СРСР «справа лікарів» про політичні репресії щодо медичних працівників.Пандемію письменниця пережила, переписуючи другу частину роману. Зараз вона продовжує роботу над творами.
Бібліографія
- 1996 - «Кров ненароджених»
- 1999 - «Місце під сонцем»
- 1998 - «Ніхто не заплаче»
- 2000 - «Легкі кроки безумства»
- 2000 - «Розплідник»
- 2002 - «Почуття реальності»
- 2003 - «Херувим»
- 2004 - «Приз»
- 2006 - «Вічна ніч»
- 2007 - «Джерело щастя»
- 2010 - «Точка неповернення»
- 2012 - «Пакт»
- 2014 року - «Співвідношення сил»
- 2019 - «Горловий тупик»