біографія
«Бітцевський маніяк» або «Вбивця з шахівницею». Так назвали Олександра Пічушкіна, звинуваченого в скоєнні 49 вбивств і в 3 замахи на вбивство в столичному Бітцевському лісопарку. Мрією Пічушкіна було затьмарити попередника, чиє ім'я стало прозивним - Андрія Чикатило.Дитинство і юність
Народився Пічушкін навесні 1974 року в підмосковних Митищах. Батько покинув сім'ю, коли синові виповнилося 9 місяців. Мама, Наталя Ельмурадовна, виховувала сина удвох з батьком, дідусем Олександра. Через два роки після народження сина сім'я переїхала з Митищі в Черемушкинський район столиці (Зюзін). Жили Пічушкін в багатоквартирному будинку по вулиці Херсонській.
В 4 роки Саша впала з гойдалки у дворі будинку. З черепно-мозковою травмою хлопчика доставили в лікарню. Після виписки сина з лікарні мама помітила, що син плутає букви «ш» і «с». Пізніше, коли Олександр Пичужкина пішов в школу, Наталя Ельмурадовна перевела його в логопедичний інтернат №138: Саша плутав «ш» і «с» і в розмовній мові, і при написанні.
Хлопчик ріс тихим, що не хуліганив, на нього не скаржилися вчителі та батьки однокласників. Він любив шахи і цурався компаній, був відлюдник. Качав м'язи: в коморі квартири дід встановив перекладину, на якій Олександр віджимався. Старше на 50 років дід Ельмурад, фронтовик, став другом і наставником онука. Але коли Олександру Пічушкіну виповнилося 14, у діда з'явилася жінка, до якої він переїхав. Онук розцінив догляд діда як зрада.
Пізніше психологи скажуть, що вбивства Бітцевський маніяк переважно літніх чоловіків - свого роду помста батькові і дідові, хто кинув Олександра в дитинстві і юності. Після закінчення інтернату Олександр Пічушкін вступив до професійно-технічне училище, де вивчився на столяра.
У звичайному житті
Підтягнутий і спортивний Олександр подобався дівчатам і не соромився легкої гаркавості. Але мама Пічушкіна не може згадати, щоб у хлопця була дівчина. А ось красивого однокашника, який залишив Саші записку, що закінчується словом «цілу», вона запам'ятала. Олександр Пічушкін тягнувся до літніх чоловікам. За словами Наталії Ельмурадовни, йому бракувало батьківської любові.
На строкову службу Пічушкіна не взяли: після розмови у військкоматі хлопця відправили в психіатричну лікарню імені П.П. Кащенко, звідки він, за словами мами, повернувся змінилися. З подвоєною силою взявся підтягуватися на турніку. Але в 22 роки Олександр пристрастився до спиртного. В останні пару років напивався так, що не міг піднятися на свій поверх і чекав маму на лавці біля під'їзду. Запої змінювалися сльозами, каяттям і заняттями на турніку.
До 2006 року Пічушкін працював в супермаркеті на вулиці Керченській, вантажником. Після вивиху лівої руки Олександра прооперували. У магазині його перевели зі складу в зал, де він розставляв товари. До 32 років Олександр Пічушкін жодного разу не був одружений.
злочини
Перше в своїй кримінальній біографії вбивство маніяк скоїв у 18 років: Пічушкін задушив однокурсника по ПТУ Михайла Одійчука влітку 1992 року. За словами вбивці, тіло хлопця скинув у колодязь, але останки Михайла не знайшли. Олександр Пічушкін зізнався в злочині через 14 років, сказавши, що перше вбивство неможливо забути, як і перше кохання.
Кількість майбутніх жертв Олександру Пічушкіну «підказала» улюблена гра в шахи: вбивця запланував «заповнити» 64 клітини шахової дошки. Пізніше на допиті маніяк зізнався, що в міру наближення до заповнення всіх клітин він запланував купити класичні російські шашки, на дошці яких 100 клітин. Спочатку Олександр Пічушкін вбивав людей асоціальних - бомжів, алкоголіків. Але потім переключився на знайомих, стверджуючи, що «вбивати тих, кого знаєш, особливо приємно».
Битцевский маніяк
Масові вбивства почалися з 2001 року, але правоохоронні органи не шукали серійного вбивцю. Від трупів маніяк позбавлявся одним способом: скидав убитих в каналізаційні люки. Зниклі москвичі потрапляли в список зниклих без вести. Після затримання маніяка начальник Курьянівських очисних споруд назвав кількість трупів, знайдених в каналізації. З 2001 по 2005 рік працівники знайшли 29 трупів. За ним не заводилися кримінальні справи до моменту визнання Пічушкіна в убивствах.
Восени і взимку 2005 року вбивства в Бітцевському парку почастішали. Трупи вбивця не ховався, а залишав на поверхні. На всіх був "фірмовий знак": проломлений череп і вставлена в рану гілка або пляшка. У пресі з'явилися замітки про маніяка, який жорстоко вбиває літніх чоловіків.
"Проколовся" Олександр Пічушкін на вбивство знайомої жінки. Співробітницю Марину Москалеву він запросив на побачення в парк. Сину-підлітку Марина, йдучи, залишила номер мобільного телефону Олександра - у неї зламався телефон. Москалеву знайшли вбитою на другий день. Слідчим залишалося визначити людину, якій належав номер. За вбивцею прийшли рано вранці, надівши на нього наручники в ліжку.
На допиті Олександр не заперечував і зізнався у вбивстві Москальовою. Незабаром він зізнався в інших злочинах і заявив, що є шуканим «Бітцевський маніяк». Пічушкіна відправили на примусове лікування в інститут імені Сербського. Московська прокуратура поставила крапку в розслідуванні влітку 2007 року. Олександра оголосили винним у скоєнні 52 злочинів.
У тому ж році почався суд, що закінчився суворим вироком: підсудний отримав довічне ув'язнення. Олександр Пічушкін стверджував, що вбив 61 людини, але потім називав цифри 62 і 63. Троє з них - жінки. Маніяк убив двох - Ларису Кулигіна і Марину Москалеву. Марії Вірічевой пощастило вирватися з рук маніяка. Вбивця не розкаявся у злочинах і на суді заявив, що не збирався зупинятися.
У жовтні 2007-го Олександра Пічушкіна етапували в колонію особливого режиму на Ямалі «Полярна сова». Уже в листопаді він оскаржив вирок, просячи скоротити покарання до 25 років. Верховний суд відхилив касацію. У 2008 році Пічушкін написав матері перший лист, в якому перерахував все необхідне, що йому знадобиться в тюрмі.
У Олександра Пічушкіна зав'язалося листування з жінкою на ім'я Наталя, яка зізналася йому в любові і погодилася стати дружиною. За непідтвердженою інформацією, весілля в колонії не відбулася через гнівних листів родичів жертв маніяка, які звернулися до керівництва колонії.
Олександр Пічушкін зараз
У 2017 році вбивця, який відбуває термін на Ямалі, дав інтерв'ю. Він зізнався в любові до тварин і назвав себе «уособленням добра». З недоліків визнав один - надмірну доброту по своїй системі цінностей. Маніяк із задоволенням описує подробиці злочинів і способи вбивств. На роботі він радів, коли співробітники обговорювали чергове кривавий злочин, не здогадуючись про те, хто його скоїв.
Жінок Пічушкін назвав «аксесуаром, другом людини». Вбивати жінок йому було нецікаво, але так він замітав сліди, заплутуючи слідчих. Олександр Пічушкін, відповідаючи на питання журналістів, навіщо вбивав людей, відповів, що отримував колосальне задоволення. Перед тим, як нанести смертельний удар, він дізнавався плани жертви, мрії.
«Адже мені важливо було не просто умертвити плоть, це найпростіше. Важливо було саме вбити людину ».Історія серійного вбивці стала сюжетом 4-серійного фільму «Садівник». Про Олександра Пічушкін знято кілька документальних фільмів. Стрічка «Вбивця-шахіст» вийшла на телеканалі «Discovery».