біографія
У 42 роки він став наймолодшим Маршалом Радянського Союзу. Барон Петро Врангель згадав Петра Тухачевського в мемуарах, сказавши, що той «вважає себе росіянином Наполеоном». Пізніше з Врангелем погодився і Йосип Сталін, назвавши амбітного військового наполеончик.
Особистість маршала Тухачевського залишається найбільш суперечливою серед радянських воєначальників. Причому розкид думок такий широкий, що репресованого і реабілітованого маршала називають бездарним і геніальним, при цьому аргументація переконлива в обох випадках.
Дитинство і юність
Народився майбутній воєначальник взимку 1893 року в Смоленській губернії, в родовому поміщицькому маєтку Олександрівське. Батько - потомствений дворянин Микола Тухачевський - єдиний син рано овдовіла і розорилася дворянки. Молодий поміщик знехтував становими забобонами і одружився на красуні-пралі з селян - Маври Мілоховой. У шлюбі народилося 9 дітей, четверо з них - сини. Михайло з'явився третім. Він рано навчився грамоті і читав цілими днями.
У питанні походження роду Тухачевського історики не прийшли до спільного знаменника. Предком називають фламандського графа Індріса, який поклав початок графського роду Толстих. Інші дослідники відповідають на питання про національність маршала, вказуючи на польське коріння сімейства. Треті стверджують, що Михайло Тухачевський - єврей польського походження. Документальних підтверджень не має жодна версія.
Майбутній командарм з дитинства проявив багатогранні таланти. Хлопчик ріс артистичним і музичним, влаштовував домашні спектаклі і навчився грати на скрипці. Але найбільше Михайлу хотілося піти по стопах двоюрідного діда-генерала і здобути славу військового.
У гімназії Міша до четвертого класу навчався без старанності - вищим балом виявилася «четвірка» з французької мови. Хлопчик прогулював уроки і нахапався «двійок». Зламати ситуацію зумів директор гімназії, який знав про честолюбних намірах учня стати військовим. Директор пояснив Міші, що з такою успішністю до військового училища не візьмуть.
Пензенську гімназію Михайло Тухачевський закінчив з відзнакою і вступив до столичного кадетський корпус. Будучи найкращим учнем, незабаром перейшов в Олександрівське військове училище. У 1914 році юнак покинув стіни навчального закладу, опинившись в трійці найсильніших випускників. Військова біографія Михайла Тухачевського почалася в гвардійському Семенівському полку, куди він вступив підпоручиком на початку Першої світової війни.
Військова кар'єра
Влітку 1914-го Михайла Тухачевського призначили молодшим офіцером. У цьому званні молодий військовий брав участь в боях з німцями та австрійцями на Західному фронті. Юнак продемонстрував прагнення стати генералом до 30 років: честолюбство і бажання швидко просунутися по кар'єрних сходах додали відваги. За півроку Михайла п'ять разів нагородили орденами.
Взимку 1915 року рота, в якій служив Михайло Тухачевський, потрапила в оточення під польським містом Ломжа. Вночі німецькі війська знищили роту, Тухачевський вижив дивом і потрапив в полон.
Після чотирьох спроб втекти полоненого перевезли в табір Інгольштадт, де містилися втікачі. Тут Михайло познайомився з майбутнім президентом Франції Шарлем де Голлем. П'ятий втечу у вересні 1917-го виявився успішним. У жовтні утікач повернувся на батьківщину. Михайла Тухачевського зарахували в Семенівський полк, довіривши командування ротою.
революція
У Червону армію Михайло Тухачевський вступив добровольцем. Навесні 1918 року йому довірили роботу у військовому відділі ВЦВК. Після вступу до лав комуністів Тухачевскому доручили обороняти столицю, призначивши військовим комісаром.
У наступному році нарком Лев Троцький довірив молодому військовому командування 5-ю армією. Михайло Тухачевський очолив кампанію проти сил Олександра Колчака в Сибіру, потім разом з військами був перекинутий на південь Росії, де продовжив переслідувати білих. В кінці зими 1920 року Михайла Тухачевського рушив на Кубань. Його кавалерія вторглася в тил противника, денікінці зазнали втрат, їх відтіснили до Чорного моря.
Під фінал громадянської війни Тухачевський очолив 7-у армію і в березні 1921 року придушив повстання в Кронштадті. Рішучого воєначальника направили втихомирювати бунт тамбовських селян, з чим Михайло Тухачевський впорався, вперше застосувавши для упокорення противника отруйні гази. Соратники відзначили жорстокість воєначальника, що віддавав накази про розстріл бунтівників без суду.
Провальною виявилася операція більшовиків під час радянсько-польської війни: вторгнення захлинулося, зустрівши сильний опір. Спочатку відвага 27-річного воєначальника принесла успіх, але після зухвалого просування Михайло Тухачевський переоцінив сили. Під Варшавою його війська розбив Юзеф Пілсудський. Поразка в операції Тухачевскому згадали в 1937-му.
У радянсько-польській війні брав участь Йосип Сталін. Після розгрому Сталін і Тухачевський звинуватили один одного в поразці. Ставши лідером партії в 1929 році, Сталін не забув прорахунків Михайла Тухачевського. Отримуючи на нього доноси недоброзичливців, планував розправу. Але на початку 1930-х Йосип Віссаріонович ще не володів беззаперечною підтримкою соратників, тому молодий воєначальник уникнув арешту.
Михайло Тухачевський написав не один десяток книг з теорії ведення війни. У 1931 році «червоному Бонапарту» довірили провідну роль в реформуванні та переоснащення армії, але ідеї Михайла Миколайовича Сталін не підтримав. Починання Михайла Тухачевського в артилерії керівництво визнало неефективними: великі кошти витрачалися на неперспективні зразки зброї. Як приклад - напівкустарні динамо-реактивної гармати.
У 1935 році Михайло Тухачевський став Маршалом СРСР, але хмари над його головою згущалися. Влада Сталіна зміцнилася, його лідерство в ВКП (б) вже ніким не було оскаржено. У грудні 1934 роки після вбивства в Ленінграді Сергія Кірова розпочався Великий терор. В початку 1936-го Тухачевський з радянською делегацією побував в Лондоні, на похоронах короля Георга V.
Особисте життя
Любов до музики Михайло Тухачевський проніс через все життя. З 1925 року він дружив з Дмитром Шостаковичем. Композитор бував в гостях у маршала. В середині 1930-х, коли радянська критика обрушилася на оперу Шостаковича «Леді Макбет Мценського повіту», Тухачевський захистив музиканта. На особистому фронті маршал здобув не менш перемог, ніж на полях битв. Жінки обожнювали статного красеня, що володів незвичайною силою і яскравою зовнішністю.
Першою дружиною Михайла Тухачевського стала дочка пензенського залізничника Марія Ігнатьєва. Вони познайомилися на балу в гімназії. Спалахнув роман пройшов перевірку часом: майбутній «червоний маршал» закінчив кадетський корпус, пройшов фронтами Першої світової, повоював на громадянській війні. У Пензи, де на нього чекала Маша, Михайло Тухачевський приїхав армійським командиром. Як і батько, Михайло одружився на дівчині без дворянського походження.
Дружина пройшла разом з чоловіком дорогами громадянської війни, підтримуючи Михайла у важкі моменти і стійко терплячи позбавлення. Її помилкою була підтримка родичів в голодні роки. Маша, знаючи, що дружину високого воєначальника не посміють зупинити, возила рідним до Пензи продукти.
Коли недоброзичливці донесли про «негідну поведінку» подружжя Тухачевського в реввійськрада, честолюбний Михайло Миколайович запропонував Марії розлучитися. Жінка наклала на себе руки. 27-річний вдівець на похорон подружжя не прийшов, доручивши організаційні питання ад'ютантові.
Другу любов воєначальник зустрів в 1920 році, восени. Після провальної радянсько-польської операції Тухачевський потребував підтримки. Її він отримав від племінниці лісничого, в чий будинок під Смоленськом зачастив. 16-річна Ліка (Лідія) мала дворянське походження. Взимку 1921 року Михайла Тухачевський запропонував дівчині руку і серце. Дядько-лісник наполіг, щоб молоді повінчалися в церкві. Червоний командир погодився, і таємне вінчання відбулося.
Увійшовши до церкви, молодята побачили передвістя - труну з покійником. Через рік вагітна дружина оголосила, що повертається до рідних. Ліка дізналася про коханку чоловіка, Тетяні Чернолусской. Михайло не бажав розлучатися з дружиною, але жінка не пробачила зраду. Незабаром після розлучення вона вийшла заміж. Народжена дочка Ірина померла від дифтерії в дитинстві.
З третьою дружиною маршал познайомився в Смоленську. Красуня дворянка Ніна Гриневич виявилася жінкою освіченою. У шлюбі народилася дочка Світлана. Але сімейне життя Тухачевського бездоганною була: маршал завів роман з дружиною колеги - Юлією Кузьміної. Позашлюбну дочку назвав теж Світланою.
Арешт і кримінальну справу
Моменту для розправи з давнім ворогом Тухачевським Сталін дочекався в 1937 році. Маршала звільнили з посади заступника наркома оборони і перевели на посаду командувача Приволзьким військовим округом. У Куйбишеві, куди Михайло Тухачевський переїхав з сім'єю, його чекали обшук, арешт і звинувачення в організації антидержавної змови.
У травні 1937-го Тухачевського доставили в столицю. Очолював НКВС Микола Єжов домігся визнання маршала в тому, що він німецький шпигун і в союзі з Бухаріним розробляв план по захопленню влади. Пізніше перебіжчик НКВД Олександр Орлов зазначив, що у маршала під час обшуку знайшли документи царської охранки, які викривають Сталіна у співпраці з нею. Орлов стверджував, що Тухачевський задумав державний переворот, але генералісимус випередив його і знищив.
За іншою версією, яку висунув британський історик Роберт Конквест, глави нацистських спецслужб Гіммлер і Гейдріх виготовили фальшиві документи про змову Тухачевського з вермахтом проти Сталіна. Підробка потрапила в руки Сталіна і отримала хід. Після розпаду Радянського Союзу з'ясувалося, що документи про «зраду» маршала Михайла Тухачевського виготовило оточення Сталіна, організувавши витік фальшивки до Гейдріху.
смерть
У червні 1937 року справа за обвинуваченням Маршала Радянського Союзу Тухачевського і восьми вищих армійських командирів було розглянуто в закритому засіданні військового трибуналу. Обвинуваченим не дали адвокатів і не дозволили оскаржити вирок. В ніч з 11 на 12 червня підсудних визнали винними і розстріляли. Поховали в одній могилі на Донському кладовищі столиці.
У жорна репресій потрапила вся сім'я маршала. Дружину і братів Михайла Тухачевського розстріляли. Дочка і трьох сестер відправили в ГУЛАГ. Мати Мавра Петрівна померла на засланні.
Реабілітували маршала Тухачевського після хрущовських викриттів сталінізму. Роман про долі воєначальника написав Борис Соколов. У книзі «Михайло Тухачевський: життя і смерть« Червоного маршала »письменникові вдалося не скотитися в крайності в зображенні героя: в романі Тухачевський - людина зі слабкими і сильними сторонами, який жив у непростий час.
Цікаві факти
- В молодості Михайло Тухачевський домігся призначення його на курсі юнкерського училища фельдфебелем. Командиром він був жорстоким. Троє однокурсників через причіпок фельдфебеля Тухачевського звели рахунки з життям - застрелилися.
- У 1915 році Тухачевський потрапив в полон. За неписаними правилами, якщо офіцер, який перебуває в полоні, давав слово честі шукати можливості для втечі, то отримував більше прав і міг виходити на прогулянку. Тухачевський слово дав, але під час прогулянки втік. Його вчинок викликав обурення і у німців, і у російських полонених офіцерів. Вони подали колективну петицію німецькому командуванню про те, що більш не вважають Тухачевського людиною честі.
- У березні 1918 року, відразу після вступу в партію, Тухачевський запропонував Раднаркому свій проект заборони християнства і відродження язичництва.
- Лев Троцький називав Тухачевського «демоном революції». Тухачевський не визнавав авторитетів. Він відрізнявся граничною жорстокістю в своїх розправах над мирними жителями, створював концентраційних таборів, труїв селян газом.
- Сталін називав Тухачевського «червоним мілітаристом». Глобальні плани Михайла Миколайовича в 1927 році про випуск 50-100 тисяч танків на рік були не просто нереальними, але і згубними для промисловості. Тухачевський пропонував половину стали віддати на танки. Також «червоний мілітарист» пропонував випускати 40000 літаків на рік.