біографія
Стефан Цвейг - австрійський письменник, автор новел «24 години з життя жінки» і «Лист незнайомки». У власника текстильної фабрики в Відні Моріца Цвейга в листопаді 1881 року народився спадкоємець, якого назвали Стефаном. Вихованням дитини займалася мати на ім'я Іда Бреттауер. Жінка походила з родини банкірів. Період дитинства практично не вивчений біографами Стефана Цвейга.
Автор книг і віршів стверджував, що дитячих спогадів, якими б слід було поділитися, немає. Дитячі роки для Стефана пройшли точно так же, як і для інших дітей, що народилися в сім'ях європейської інтелігенції. У 19-річному віці хлопець отримав диплом про закінчення гімназії.
Після цього в біографії Цвейга настав новий життєвий етап. Талановитий юнак опинився в Віденському університеті. Філософія захопила Стефана, тому письменник через 4 роки навчання отримав докторський ступінь.
В цей же час молоде дарування створює збірку віршів, який назвав «Срібні струни». Вплив на творчість Стефана Цвейга в цей період надавав Гуго фон Гофмансталь і Райнер Марія Рільке. З поетом Рільке у Стефана зав'язалася дружня листування. Чоловіки обмінювалися власними творами і писали відгуки на роботи.
Навчання в Віденському університеті підійшла до кінця, почалося велике подорож Стефана Цвейга. За 13 років автор «Листи незнайомки» відвідав Лондон і Париж, Італію та Іспанію, США і Кубу, Індію і Індокитай, Панаму і Швейцарію. Постійним місцем проживання молодий поет вибрав Зальцбург.
Закінчивши Віденський університет, Цвейг відправився в Лондон і Париж (1905), потім подорожував по Італії та Іспанії (1906), відвідав Індію, Індокитай, США, Кубу, Панаму (1912). Останні роки Першої світової війни жив у Швейцарії (1917-1918), а після війни поселився поблизу Зальцбурга.
література
Після переїзду в Зальцбург Стефан Цвейг сів за створення новели під назвою «Лист незнайомки». Ця робота справила враження на читачів і критиків того часу. Автор розповідає дивовижну історію про незнайомку і письменника. Дівчина відправила лист, в якому розповіла про всепоглинаючої любові і перипетії долі, пересічних доріжок головних героїв.
Перша зустріч письменника і незнайомки сталася, коли дівчині виповнилося 13 років. Романіст проживав по сусідству. Незабаром трапився переїзд, через який дівчинці-підлітку доводилося страждати в гордій самоті, не бачачи коханої людини. Довгоочікуване повернення до Відня дозволило незнайомці знову зануритися в романтичний світ.
Несподівано леді дізнається про вагітність, але про цю важливу подію батькові дитини невідомо. Чергова зустріч з коханим сталася вже через 11 років, але письменник так і не визнав в жінці ту єдину, роман з якою тривав три дні. Незнайомка зважилася написати лист єдиному чоловікові, про який дама думала все життя, вже після загибелі дитини. Прониклива історія, зворушлива за душу самого черствого людини, лягла в основу фільмів.
Цвейг володіє неймовірним майстерністю, яке розкривається поступово. Але пік кар'єри припав на вихід новел «Амок», «Сум'яття почуттів», «Мендель-букинист», «Шахова новела», «Зоряний годинник людства», тобто на період з 1922 по 1941 роки. Що ж в словах і пропозиціях автора такого, що тисячі людей в довоєнні часи з задоволенням гортали томики з творами Цвейга?
Всі, без винятку, вважали, що незвичайність сюжетів дають можливість розмірковувати, замислюватися над тим, що відбувається, над тим, який іноді буває несправедливою доля по відношенню до простих людей. Стефан вважав, що людське серце неможливо захистити, але воно здатне змусити йти на подвиги.
Новели Цвейга разюче відрізнялися від робіт сучасників. Довгі роки Стефан працював над власною моделлю твори. За основу автор брав подорожі, які ставали то нудними, то пригодницькими, то небезпечними.
Події з героями у Цвейга відбувалися не в дорозі, а під час зупинок. На думку Стефана, для доленосного моменту не потрібні дні і місяці, досить кілька хвилин або годин.
Писати романи Цвейг не любив, так як не розумів жанр і не був здатний вмістити в подія в просторове розповідь. Але серед робіт письменника присутні книги, виконані в цьому стилі. Це «Нетерпіння серця» і «Чад перетворення». Останній роман автор не закінчив через загибель. Вперше це творіння побачило світ в 1982 році, а перевели на російську мову тільки в 1985 році.
Час від часу Стефан Цвейг вважав за краще віддавати всього себе створенню біографій сучасників і історичних героїв. Серед них Жозеф Фуше, Марія Стюарт, Фернан Магеллан, Еразм Роттердамський. Ці роботи представляли інтерес для літераторів, так як Цвейг для сюжету брав офіційні папери, але іноді автору доводилося включати фантазію і психологічне мислення.
У роботі під назвою «Тріумф і трагедія Еразма Роттердамського» письменник показав близькі своєму «я» почуття і емоції. Автору подобалася позиція Еразма про громадянина світу. Описуваний вчений вважав за краще жити звичайним життям. Чоловікові виявилися чужі високі посади і інші привілеї. Роттердамському не подобалася світське життя. Головною метою життя вченого виявилася незалежність.
Стефан Цвейг показав Еразма як порицателей невігласів і фанатиків. Представник епохи Відродження виступав противником розпалювачів ворожнечі між людьми. Європа перетворилася на криваве побоїще на тлі зростаючої міжнаціональної та міжкласової ворожнечі. Але Цвейг вважав за краще показати події з іншого боку.
У концепції Стефана була присутня ідея, що Еразм відчував внутрішню трагедію через неможливість запобігти те, що відбувається. Цвейг підтримував Роттердамського і вірив, що перша світова війна - лише непорозуміння, яке ніколи не повториться. Стефан з Анрі Барбюсом і Роменом Роланом намагалися домогтися цього, але врятувати світ від війни друзям не вдалося. Під час створення книги про Еразма в будинку письменника проходив обшук, за яким стояли німецькі влади.
Про книгу «Марія Стюарт», яка була написана в 1935 році, Стефан заявляв, як про романізованого біографії. Цвейг вивчив численні листи, написані Марією Стюарт до англійської королеви. Ненависть на відстані - так можна описати відносини двох коронованих осіб.
Новела «24 години з життя жінки» з'явилася в 1927 році. Через чотири роки книгу екранізував режисер Роберт Ланд. Сучасні кінематографісти оцінили новелу і представили свій варіант. Новий фільм вийшов на екрани в 2002 році.
Стефан Цвейг познайомився з російською літературою в гімназії. Письменник закохався з першого погляду в праці класиків. Головним досягненням автор новел і романів вважає переклад збірки творів на російську мову.
Максим Горький вважав Цвейга першокласним художником, серед талантів якого присутній дар мислителя. Російський письменник заявляв, що Стефан може передати всю гаму переживань звичайної людини.
Вперше Цвейг відвідав Радянський Союз в 1928 році. Візит був пов'язаний зі святкуванням 100 років з дня народження Льва Толстого. У Росії Стефан познайомився з Володимиром Лідін і Костянтином Федіним. Незабаром думку Цвейга про Радянський Союз змінилося. Невдоволення висловлював письменник Ромена Роллана. Автор новел порівнював растреляних ветеранів Революції з шаленими собаками. На думку Стефана, таке поводження з людьми неприпустимо.
Особисте життя
Першою дружиною Стефана Цвейга стала Фридерика Марія фон Вінтерніц. Одруження молодих людей відбулося в 1920 році.
Через 18 років шлюбу Фридерика і Стефан оформили розлучення. Пройшов рік і в паспорті письменника з'явився новий штамп про укладання союзу з секретаркою Шарлоттою Альтман.
смерть
Ще в 1934 році Цвейг змушений виїхати з Австрії через прихід до влади Гітлера. Новий будинок Стефан облаштував в Лондоні. Через 6 років Цвейг з дружиною вирушили в Нью-Йорк. Надовго зупинятися в місті хмарочосів письменник не планував. Молоді люди поїхали в Петрополіс, що знаходиться в передмісті Ріо-де-Жанейро.Життя далеко батьківщини і відсутність миру в усьому світі ввергали Стефан Цвейга в депресію. Розчарування призвело письменника до самогубства. З дружиною автор новел прийняв смертельну дозу лікарських препаратів. Подружжя знайшли мертвими. Вони трималися за руки.
Пізніше в будинку, де смерть наздогнала Стефана Цвейга, організували музей. А в Австрії до вікової річниці з'явилася поштова марка на честь письменника.
цитати
Немає нічого більш жахливого, ніж самотність серед людей.Человек відчуває сенс і мету власного життя, лише тоді, коли усвідомить, що потрібен іншим. Серце вміє забувати легко і швидко, якщо хоче забути. Якби всі ми знали все те, що йдеться про всі нас, ніхто ні з ким не розмовляв би. Хто одного разу знайшов самого себе, той вже нічого на цьому світі втратити не може. І хто одного разу зрозумів людини в собі, той розуміє всіх людей.Бібліографія
- 1901 - «Срібні струни»
- 1911 - «Гувернантка»
- 1912 - «Будинок біля моря»
- 1919 - «Три майстри: Діккенс, Бальзак, Достоєвський»
- 1922 - «Амок»
- 1922 - «Лист незнайомки»
- 1926 - «Невидима колекція»
- 1927 - «24 години з життя жінки»
- 1942 - «Шахова новела»