біографія
Олександра Марініна - «літературна мама» одного з найбільш думаючих і інтелігентних сищиків - Насті Каменської. Від інших письменників-детективників її романи відрізняє психологізм, погляд з боку, відсутність ідеальних героїв. У книгах Мариніної піймання злочинця - не головна мета: читач занурюється в відносини і взаємозв'язки між людьми. Твори Олександри Мариніної перекладені на 28 мов в 40 країнах світу.Дитинство і юність
Олександра Марініна - це творчий псевдонім, яким письменниця підписала перше опубліковане твір. Марина Анатоліївна Алексєєва народилася у Львові в червні 1957-го. Біографія королеви детективів тісно пов'язана зі службою в органах правопорядку: там працював ще дід, батько був співробітником карного розшуку, спеціалізувався на розкритті квартирних і музейних крадіжок, мама викладала юридичні дисципліни. Дитинство Марини пройшло в Ленінграді, потім батька перевели на роботу в ГУВС Москви.
Крім англійської спецшколи, дівчинка закінчила музичну, мріяла стати кінознавцем, але юридичне оточення зіграло свою роль: в 1979 році Марина закінчила юрфак Московського державного університету. За розподілом працювала в Академії МВС і пройшла шлях від лаборанта до старшого наукового співробітника, захистила кандидатську дисертацію.
З 1994 по 1998 роки Маринина працювала в Московському юридичному інституті (нині-університеті) МВС Росії на посаді заступника начальника і головного редактора. У 1998-му вийшла у відставку. Маринина дослужилася до підполковника міліції, але не «в полях», а займаючись кримінології, прогнозуванням і аналізом, вивчаючи особистості злочинців.
література
Олександра Марініна - перший російський письменник, який заробив літературною працею 1 млн доларів. Писати Маринина, за власним зізнанням, почала в 1991-му, перебуваючи у відпустці. Повість «Шестикрилий Серафим» опублікована в журналі «Міліція», який видавався Міністерством внутрішніх справ. У романі «Збіг обставин» підполковник міліції виклала своє бачення правоохоронної системи та шляхи подальшого розвитку.
Наступну роботу - «Вкрадений сон» - журнал публікувати відмовився, посилаючись на те, що перевищено обсяг. Але, на щастя, примірник журналу з попередніми творіннями Олександри потрапив в руки редактора великого видавництва. І тоді вже видавництво запропонувало Мариніної видавати твори у вигляді книг. Колишній начальник Олександри перекваліфікувався в її літературного агента, з його ж подачі письменниця завела власний сайт в Інтернеті.
У своїх творах Олександра не описує випадки з практики, не користується специфічною службовою інформацією, і їй лестить, коли колеги, судді або прокурори відзначають точність і професіоналізм дій героїв. На реальній історії, прочитаної в газеті, заснований тільки детектив «Ілюзія гріха». А ось та сама Каменська - на 90% втілення автора.
Героїня більшості романів Мариніної полюбилася мільйонам читачів, на телеекрані її втілила народна артистка Росії Олена Яковлєва. Вперше Каменська з'явилася в «збігом обставин». Потім були екранізовані «Вбивця мимоволі», «Чорний список», «Не заважайте катові», «Реквієм». Серія поповнювалася декількома романами і відповідними телефільмами в рік. Текст «Вбивці мимоволі» використаний в наукових дослідженнях філологів на предмет особливостей сучасної російської прози. За детектив «Смерть заради смерті» про таємничі вбивства в НДІ Маринина удостоєна премії МВС Росії.
На початку 2000-х історії з Кам'янської виходили рідше (за словами автора, їй стало нудно), з'явився новий герой - дільничний Дорошин, нова серія книг - «Злочини правильного життя». В рамках нового циклу опубліковані романи «Почуття льоду» і «Все не так», перший з них увійшов до лонг-лист національної літературної премії «Велика книга». До слова, через книги «Заміна об'єкта» у Мариніної стався конфлікт з Управлінням внутрішніх справ по місту Москві, так як воно побачило в діях головного героя Дорошина виправдання посадових порушень.
«Почуття льоду» - історія про двох братів, які намагаються вигородити один одного у вбивстві. Критики відзначили, що цим романом Маринина спробувала не просто розповісти про вбивство, а й висловити особисту позицію про стереотипах мислення.
У 2009-2010-му Маринина опублікувала цикл «Погляд з вічності», що включає три романи і відрізняється від традиційних кримінальних історій. Заключна частина трилогії - «Пекло» - отримала першу вітчизняну премію в галузі електронних книг «Електронна буква» як кращий прозовий твір.
Дилогія «Особисті мотиви» удостоєна другої премії «Електронна буква» як кращий детектив і бестселер 2011 року, а Олександра Марініна визнана кращим автором за обсягом продажів.
У романі «Життя після життя» Олександра відправила підполковника Каменську на пенсію. Як сказала сама письменниця, це роман не стільки про нову справу сищика - пенсіонерки, а про те, як людині в зрілому віці, який отримав відносну свободу від посадової рутини, знайти себе на новому життєвому етапі.
У 2012 році став бестселером внецікловие детектив «Бій тигрів в долині». Через рік вийшов окремий роман «Останній світанок», за відгуками читачів - витончене поєднання інтриги і філософських роздумів. У книзі знову з'явився оперативник Антон Сташис.
У 2014-му, після кількарічної перерви, письменниця повернулася до історії з Каменської в детективах «Ангели на льоду не виживають» і «Страта без злого умислу». Героїня романів вже вийшла у відставку і працює приватним детективом.
Тритомник «Зворотна дія», що вийшов в 2016 році, охоплює кілька поколінь однієї родини. Психологічна сага викликала неоднозначні відгуки: від Мариніної звикли очікувати детектива, а в цей раз читачі отримали роздуми про цінності життя, опис історії, сімейних розбірок. Деякі читачі звинуватили Олександру в непатріотичності, безликості персонажів. Хоча сама письменниця вважає, що зробила спробу відійти від детективного жанру ще в 2001-му, коли написала сімейну сагу «Той, хто знає».
Мало хто знає, що, крім детективів і сімейних саг, Олександра Марініна написала дві п'єси - «Ну, хлопці, ви потрапили» і «Кинута лялька з відірваними ногами». Сама письменниця від цих творів не в захваті, оскільки не володіє майстерністю написання театральних п'єс.
Особисте життя
Про першого чоловіка-сищика інформації немає, з нинішнім Олександра Марініна познайомилася в трамваї. Сергій Заточний, як у пісні співається, справжній полковник, теж у відставці, доцент Академії МВС Росії. На момент знайомства у Сергія була сім'я. Одружився він на Олександрі, тільки коли синові виповнилося 18 років. Вдома у Мариніної живуть два сенбернара і перська кішка. Спільними дітьми подружжя так і не обзавелися.
Олександра колекціонує дзвіночки. Дружить з колегами-письменницями Дариною Донцової і Тетяни Устинової, а читати краще детективи Ю Несбі і Камілли Лекберг, твори Хеннінга Манкелля.
Олександра Марініна зараз
У 2017 році побачив світ двотомник Олександри Мариніної під назвою «Ціна питання». У романі новий герой - генерал Валерій Шарков, куратор спеціальної Програми, яка повинна змінити правоохоронну систему.Бібліографія
- 1998 - «Не заважайте катові»
- 2000 - «Шістки вмирають першими»
- 2004 - «виють пси самотності»
- 2006 - «За все треба платити»
- 2007 - «Коли боги сміються»
- 2009 - «Добрі наміри»
- 2012 - «Обірвані нитки»
- 2013 - «Останній світанок»
- 2014 року - «Ангели на льоду не виживають»
- 2015 - «Страта без злого умислу»
- 2016 - «Зворотна дія»
- 2017 - «Ціна питання»