біографія
Колумб ХХ століття - так називають норвезького мандрівника, археолога, історика і письменника Тура Хейєрдала. У 1999 році земляки визнали його найзнаменитішим норвежцем минулого століття, адже більше нікому з співвітчизників не вдалося отримати 11 почесних ступенів європейських і американських університетів.
Книги великого практика експериментальної археології послужили джерелом натхнення для поколінь юних мрійників, а документальний фільм Хейєрдала «Кон-Тікі» отримав «Оскар». Знаменитий мандрівник побував у всіх куточках земної кулі і шляхом експериментів довів, що океани не роз'єднують, а з'єднують людей.
Дитинство і юність
Народився майбутній дослідник континентів і океанів на півдні Норвегії, в комуні Ларвік. Глава сім'ї варив пиво на власній маленькій пивоварні, а мама, прихильниця вчення Чарльза Дарвіна, працювала в музеї антропології. Саме вона пробудила в сина інтерес до дослідження світу у всьому його різноманітті.
Хлопець із задоволенням занурився в премудрості зоології і навіть відкрив власний «зоомузей» в кімнатці, яку батько відвів сина на пивоварні. Головним експонатом музею стала гадюка. Зате водна стихія майбутнього мореплавця вселяла страх: в дитинстві і юності Тур Хейєрдал двічі глянув в очі смерті, ледь не потонувши.
Пізніше мандрівник зізнався, що в 17 років навіть думка про те, що він виявиться в бурхливому океані на саморобному судні, привела б його в невимовний жах. Але в 22 Хейєрдал переміг страх: впавши в бурхливу річку, він вибрався на сушу і відчув, що подолав стихію.
У 1933 році 19-річний юнак став студентом найстарішого університету країни, що розташувався в столиці. Як і планував, надійшов на природничо-географічний факультет, де з головою занурився в захоплюючий світ науки.
Подорожі
Закінчивши 7 університетських семестрів, Тур Хейєрдал зійшовся з двома німецькими вченими-зоологами. Христина Бонневі і Ельмар Брок розробили проект, який дозволяв досліджувати фауну віддалених полінезійських островів. Мета проекту - з'ясувати, як на острові опинилися материкові види тварин.
Хейєрдал, що марив подорожами і дослідженням незвіданих земель, давно підготувався до поїздки. В університеті він зблизився з норвезьким вченим і мандрівником, прожили кілька років на островах Полінезії. Бйорн Крепелін увійшов в довіру таїтянських вождів і вивіз на материк багату колекцію предметів побуту острівної племені.
Допитливому Туру Хейердалу дослідник дозволив користуватися бібліотекою, з якої молодий вчений почерпнув знання про життя на таємничих островах. Дружба з Крепелином, а пізніше з професорами з Берліна дала базу, від якої Хейєрдал відштовхнувся в наукових пошуках.
У 1937-му вчений з молодою дружиною Лів відбув на Маркізькі острови. Маршрут молодят проліг до Марселя, звідти через Атлантичний океан і Панамський канал пара переправилася в води Тихого океану і дісталася до кінцевої мети - Таїті.
На острові молодята оселилися в будинку вождя, якому білошкіра і блакитноокий 23-річний Тур так припав до душі, що глава тубільного племені усиновив його, давши ім'я Блакитне небо.
Тур з дружиною осягали науку виживання без благ цивілізації, користуючись тим, що дала природа. Вивчали острівну флору і фауну. Через рік дослідник описав «таїтянських» главу біографії в першій книзі, названій «У пошуках раю».
В кінці 1940-х Тур Хейєрдал вирушив уздовж берегів Британської Колумбії, щоб краще вивчити індіанське населення. Але Друга світова війна перервала заняття вченого, який вважає боргом влитися в ряди армії.
У Британії Хейєрдал вивчився на радиста і разом з союзницької армією звільняв країну від нацистів. За виявлену хоробрість удостоївся нагороди, а отримана спеціальність знадобилася в подорожах, які вчений продовжив після війни.
У 1946-му Тур Хейєрдал, проаналізувавши матеріали і спостереження довоєнної експедиції, висунув сміливу гіпотезу про заселення Полінезії людьми з Америки, а не південного сходу Азії, як до цього вважали історики. З вченим не погодилися багато колег, і він, щоб довести правоту, зібрав експедицію. Бажання відправитися в подорож з норвежцем висловили четверо співвітчизників і один швед.
У Перу учасники експедиції змайстрували пліт, назвавши його «Кон-Тікі», і пустилися по хвилях Тихого океану. Через 101 день пліт причалив до скель островів Туамоту.
Таким чином вчений довів, що на саморобному плоту з вітрилами, враховуючи попутне протягом, можна переплисти океан і причалити до островів Полінезії. Так за його теорією робили предки полінезійців, про це йшлося в літописах іспанських конкістадорів.
Спостереження і пригоди експедиції Тур Хейєрдал описав у другій книзі, що стала бестселером - «Подорож на« Кон-Тікі ». Захоплююча і пізнавальне твір перевели на 66 мов, а документальний фільм про мореплавців в 1952 році отримав «Оскар». Стрічку зняв сам Хейєрдал.
В середині 1950-х вчений відправився досліджувати острів Пасхи і за результатами подорожі написав новий бестселер, назвавши його «Аку-Аку. Таємниця острова Пасхи ». Як і вся література, що вийшла з-під пера норвезького вченого, книга отримала гарячий відгук читачів у всьому світі.
У подорожі Тур Хейєрдал зацікавився човнами з тростини. У 1969 році дослідник найняв кораблів з озера Чад. Будівельники, грунтуючись на макетах і малюнках давньоєгипетських суден, сконструювали судно з тростинного папірусу, який роздобули на ефіопського озері.
Човен, якій команда дала назву «Ра», спустили на воду біля берегів Марокко. Але вона протрималася на хвилях Атлантики кілька тижнів і розламалася. Команда залишила «Ра».
У 1970-му Тур Хейєрдал з лікарем і мандрівником з Росії Юрієм Сенкевичем і п'ятьма іншими колегами з усіх континентів занурилися на «Ра-II», побудовану з урахуванням колишніх помилок болівійською майстрами. Члени експедиції досягли мети - острова Барбадос. Хейєрдал довів, що давньоєгипетські мореплавці, використовуючи вітрила і Канарська течія, могли подолати океан і причалити до берегів Америки. І в першій, невдалої, і в другій, яка увінчалася успіхом, експедиціях брав участь Сенкевич.
Навесні 1978 мандрівники спалили ще придатний до подорожей «Тигрис», протестуючи проти війни. Тур Хейєрдал звернувся з листом до очолював ООН Курт Вальдгайм і до всіх людей доброї волі, закликаючи подумати про долю цивілізації, яка може згоріти і піти на дно, як «Тигрис».
У 1983-84 роках норвежець досліджував кургани, раніше виявлені на Мальдівах, і знайшов фундаменти і двори, «дивилися» на схід, а також велетенські кам'яні фігури древніх мореплавців. Все побачене виклав у книзі «Мальдівська загадка».
На початку 1990-х вчений відправився на Тенеріфе і оглянув піраміди Гуїмар. Хейєрдал першим здогадався, що це культові будівлі, а не випадкові нагромадження каменів, як думали сучасники. У 1993-му Тур Хейєрдал розкопав на Канарах піднесення і знайшов піраміди, побудовані в 15-м столітті винищеними іспанцями племенами гуанчей.
На початку 2000-х мандрівник відправився в Росію, маючи намір знайти докази того, що норвежці прибутку на території, які зараз займають, з Азовського узбережжя. Вчений проаналізував побачене і описав у творі «У пошуках Одіна. Слідами нашого минулого ».
Побував невтомний і допитливий норвежець і на Кавказі, провів розкопки на Дону. Він висунув теорію про переселення степових племен з Приазов'я до Скандинавії, чим накликав потік критики істориків і географів, які назвали дослідника псевдовченим. Але обґрунтовано спростувати версію Хейєрдала не зміг ніхто.
Особисте життя
Першою дружиною дослідника була економіст за освітою Лів Кушерон-Торп. З дівчиною Тур Хейєрдал зустрівся в університеті. З Лів він вирушив у першу подорожі, провівши медовий місяць в будинку вождя на Таїті. Потім молодята перебралися на один з Маркізьких островів, де прожили рік далеко від досягнень цивілізації.
Війна і наступне затяжне подорож на «Кон-Тікі» віддали подружжя. Знайомство з красунею Івонн Дедек-Симонсен поставило крапку в попередньому шлюбі, де залишилися двоє синів Тур і Бйорн.
Тур Хейєрдал вдруге одружився. Івонн подарувала чоловікові трьох дочок. Жінка супроводжувала чоловіка в найризикованіших експедиціях і наводила порядок в двох будинках Хейєрдала - в Осло і Італії.
В кінці 1960-х мандрівник розлучився з Івонн. Третій шлюб трапився в 1991 році, коли Хейердалу виповнилося 77. Француженка Жаклін Бір, колишня переможниця конкурсу краси, вийшла заміж за Тура і прожила з ним до кінця життя. Спочатку пара жила на італійській Рив'єрі, потім подружжя перебралося на Тенеріфе.
смерть
Тур Хейєрдал помер навесні 2001 року. 87-річний вчений помер від пухлини мозку в Італії, в мальовничому маєтку в містечку Алассіо. Поруч з ним до кінця були діти і улюблена Жаклін. За місяць до смерті Хейєрдал відмовився від ліків і їжі.
Поховали знаменитого мандрівника в італійському маєтку. Пам'ятник Туру Хейердалу вдячні співвітчизники спорудили за життя.
У 2006-му шляхом «Кон-Тікі» пройшла експедиція «Тангароа» (назва небесного божества полінезійців) з шести чоловік, серед яких виявився онук вченого Улав Хейєрдал.
Бібліографія
- 1938 - «В пошуках раю»
- 1948 - «Подорож на« Кон-Тікі »»
- 1952 - «Пригоди однієї теорії»
- 1957 - «Аку-Аку. Таємниця острова Пасхи »
- 1 970 - «Ра»
- 1974 - «Фату-Хіва. Повернення до природи »
- 1975 - «Мистецтво острова Пасхи»
- 1978 - «Старовинні люди і океан»
- 1979 - «Експедиція« Тигрис »
- 1986 - «Мальдівська загадка»
- 1989 - «Острів Пасхи: розгадана таємниця»
- 1992 - «Вразливий океан»
- 1998 - «Слідами Адама»
- 2001 - «В гонитві за Одіном. Слідами нашого минулого »
відкриття
- Хейєрдал довів можливість контактів між цивілізаціями Середземномор'я і Південної Америки
- Тур Хейєрдал висунув гіпотезу, що Полінезія була заселена з Америки, а не з Південно-Східної Азії
- Довів можливість перетину Тихого океану в західному напрямку з центральної частини Південної Америки
- Тур Хейєрдал знайшов частину горезвісного золота інків
- Мандрівник виявив занедбані піраміди Гуїмар на острові Тенеріфе, висловивши думку про астрономічну орієнтації споруд
- Довів неможливість заощадження кокосових горіхів в морській воді, а значить, і неможливість випадкового занесення (за допомогою течій) кокосових пальм з Південної Америки на острови Полінезії. Насіння перевезли люди
- Довів існування торговельних зв'язків між Індської цивілізацією і Месопотамією