біографія
Віктор Шульгін увійшов в кінематограф як виконавець маленьких ролей. Але геніальність актора укупі з мужньою пролетарської зовнішністю подарували йому прізвисько «Король епізодів». Скороминущим присутністю на екрані чоловік прикрашав весь фільм, був тією горезвісної вишенькою на торті.Дитинство і юність
Актор народився в місті на Неві. Батько Сергій Михайлович працював інженером на заводі, а мама Елла Семенівна вела господарство будинку. Коли Віті виповнилося 9 років, родина переїхала до столиці батьківщини - батька перевели на завод «Червоний богатир».
Хлопчик з дитинства марив сценою, школярем ходив в драмгурток. Отримавши атестат зрілості, відправився катувати щастя в приймальну комісію Московського театрального училища при театрі Революцій, колоритного хлопця зарахували в ряди студентів. У роки війни разом з однокурсниками працював на оборонних спорудах співробітником концертної бригади.
А в 1943 році грав у складі трупи фронтового театру, яким керував Олексій Арбузов. Молода людина пройшов всю війну з фашизмом в якості актора-бійця і навіть отримав три медалі, в тому числі «За оборону Москви».
Довгий час Віктор служив в театрах. Актора помотало по країні - грав на сценах Магадана, Вологди, Львова, Одеси, Кірова.
Фільми
Дебют в кіно трапився в 1959 році. На екрани вийшла лірична комедія Олексія Коренева «Чорноморочка». Віктор Сергійович втілив образ студента-скрипаля - крихітна роль, але яскрава і запам'ятовується. З тих пір чоловік відточував майстерність виключно в епізодах і значно в цьому досяг успіху. Кожному персонажу, мигцем що з'являється на екрані, він дарував унікальний характер.
Одна за одною знімалися картини, де був задіяний актор. Глядачі запам'ятали убитого за злодійство високого матроса у фільмі «Оптимістична трагедія», щасливого чоловіка, який отримав квартиру, в комедії «Иностранка», суворого і непохитного полковника в історичній стрічці «Операція« Трест ».
Фраза героя Шульгіна в комедії Ельдара Рязанова «Зигзаг удачі» стала крилатою. Віктор, який грав батька співробітниці фотоательє Алевтини (Валентина Тализіна), виголосив на адресу шанувальника дочки: «Який він жених? Йому вже на пенсію пора. Ну навіщо тобі цей мухомор? ». Акторові вистачило хвилини, відведеної на його скромну роль, щоб назавжди врізатися в пам'ять глядачів.
Цікаво, що творча біографія стрімко наповнювалася гучними фільмами, що увійшли в золотий спадщина радянського кінематографа. У 1971 році Віктору Шульгіну дісталася складна роль заплутався в житті Віктора Андрійовича в народному киноромане «Тіні зникають опівдні».
Артист відзначався в стрічці з зірками російського екрану - Галиною Польських, Євгеном Шутовим, Сергієм Яковлєвим, Ніною Русланової. Десятки акторів знімалися в кінороботі, і все ж Віктор Сергійович не загубився на тлі відомих особистостей.
Чоловік потрапив і в казкові історії. У 1972 році режисер Олександр Птушко запросив виконати незвичайну роль в чарівному фільмі за мотивами однойменної поеми Олександра Пушкіна «Руслан і Людмила». Віктор Сергійович грав голову.
Створювані образи неодмінно виявлялися переконливими. Шульгіну пощастило знову зніматися у Коренєва - приєднався до зоряного складу міні-серіалу «Велика перерва». Постановник зібрав улюблених акторів радянських глядачів: Євгенія Леонова, Світлану Крючкову, Наталію Богунову і, звичайно, Михайла Кононова. Віктору Сергійовичу знову дали маленьку роль - він перетворився на гостя на весіллі.
Надалі артист приміряв образи справедливого Михеича в мелодрамі «Мачуха», діяльного виконроба в серіалі «Вічний поклик», члена райкому в картині «Любов земна». У 1973 році знову подарував кіноманам крилату фразу з нетлінної комедії Леоніда Гайдая «Іван Васильович змінює професію». Боярин з густою бородою у виконанні Шульгіна кричав: «Військо збунтувалося! Кажуть, цар - несправжній! ».
Віктору Шульгіну пощастило грати навіть з Любов'ю Орловою. Чоловік перетворився на бійця-розвідника в детективі «Шпак і Ліра». Ця стрічка поставила крапку в кінокар'єрі блискучої актриси.
І все-таки Віктор Сергійович дочекався головної ролі. У 1974 році артист почав зніматися в пригодницькому серіалі «Народжена революцією», виробництво якого закінчилося тільки через три роки. Шульгін приміряв роль невгамовного міліціонера Олексія Бушмакина. Інші головні партії відійшли Євгену Жарикову, Наталі Гвоздіковою і Вадиму Медведєву.
Стрічка оповідає про радянську міліцію - з моменту становлення, який припав на 20-і роки, і до 70-х. Бушмакін прийшов в міліцію простим робітником, в результаті доріс до наставника молоді. Роль принесла всенародну популярність і любов.
80-ті роки виявилися ще більш насиченими. Бувало, в рік виходило по 10-13 робіт за участю Віктора Сергійовича. Та й епізодичні ролі раптом змінилися образами другого плану. Актор грав слідчих, міліціонерів, ченця і навіть папу римського.
У 1983 році Шульгіну знову дісталася одна з головних ролей. Цього разу режисер Валерій Гурьянов довірив акторові образ слідчого Івана Боровикова в публіцистичній драмі «Серед білого дня». Партнерами по знімальному майданчику стали Валерій Золотухін, Світлана Немоляєва, Андрій Толубеєв і інші.
Останніми кінороботами Віктора Шульгіна стали картини «Сувенір для прокурора» і «Шакали», що вийшли в 1989 році. Актор зіграв заступник директора заводу і колоритного персонажа дядю Ваню.
Особисте життя
Подробиці особистого життя епізодичного актора не стали надбанням громадськості. Офіційна біографія лаконічно «говорить», що чоловік був двічі одружений і мав дітей. Трохи докладніше відомо про другу дружину Віктора Сергійовича. Енгелін Тимофіївна Кузьміна прожила з артистом 26 років.
До зустрічі з ним вже встигла сходити під вінець і народити сина, якому Шульгін став вітчимом. Жінка не мала відношення до акторської професії - викладала англійську мову в Московському університеті нафтохімічної і газової промисловості.
смерть
Причина смерті Віктора Шульгіна теж залишається темою закритою. Відомо, що в 1989 році актор відправився на пенсію по інвалідності і більше не знімався в кіно, а через три роки помер.
Король епізодів похований на Донському кладовищі в Москві. У цій же могилі покоїться і прах дружини Енгелін, яка пережила чоловіка на 18 років.
фільмографія
- 1959 - «Чорноморочка»
- 1963 - «Оптимістична трагедія»
- 1965 - «Иностранка»
- 1967 - «Операція« Трест »
- 1968 - «Зигзаг удачі»
- 1971 - «Тіні зникають опівдні»
- 1972 - «Руслан і Людмила»
- 1972 - «Велика перерва»
- 1973 - «Іван Васильович змінює професію»
- 1973-1983 - «Вічний поклик»
- 1974 - «Шпак і Ліра»
- 1974-1977 - «Народжена революцією»
- 1977 - «Міміно»
- 1978 - «Вас чекає громадянка Никанорова»
- 1980 - «Ескадрон гусар летючих»
- 1980 - «Юність Петра»
- 1983 - «Серед білого дня ...»
- 1984 - «ТАРС уповноважений заявити»
- 1984 - «Людина-невидимка»
- 1985 - «Змеелов»
- 1989 - «Сувенір для прокурора»