біографія
Микола Арутюнов - музикант на пострадянському просторі відомий. Він творець легендарної «Ліги блюзу», яка в 90-х разом із «Крематорієм» і «Арією» забивала телеефір. Співак анітрохи не переживає, що сьогодні його творчість вважається неформатним. Миколі не довелося змінювати себе: незважаючи на складності, протягом всієї кар'єри виконував тільки ту музику, яка подобається.Дитинство і юність
Микола Арутюнов народився в Москві в квітні 1958 року народження, проте ранні роки біографії музиканта припали на Кременчук, куди по роботі перевели батька. Співав Микола, за власним зізнанням, завжди, скільки себе пам'ятав. У 6 класі почав грати в шкільному ансамблі.
Спочатку музичні пристрасті виконавця грунтувалися на блюзі і соул. Подорослішавши, Арутюнов слухав Procol Harum, Yes, Emerson Lake & Palmer. Співак і зараз називає їх композиції грандіозними.
Отримавши атестат, Микола вступив до університету в Калініні на філологічний факультет, але провчився лише рік - студента, у якого на першому місці був рок-н-рол, відрахували. Освіту він все-таки отримав в столичному педагогічному інституті. Потім кілька років відпрацював викладачем російської мови і літератури.
І весь цей час тяга до музики не давала спокою, «це повітря, яким я дихаю, і це треба було зробити роботою», оскільки тоді вже існував колектив «Ліга блюзу». Якби не перебудова, музикант так і не вийшов би з андеграунду.
музика
Група «Ліга блюзу», заснована ще в 1979-му, в 80-е перейшла на професійний рівень. Про жанрі колективу говорило сама назва. Склад, за визнанням Миколи, підібрався «знатний»: Сергій Воронов і Олексій Асташев, Марія Кац і Борис Булкін. Пісні писали сам Арутюнов, Карен Кавалерян і Маргарита Пушкіна. Дискографія «Ліги» поповнилася 3 альбомами.
У 90-х блюз поступився місцем хард-року і проекту під назвою «Четверга Арутюнова», який виконував кавери англомовних композицій. Потім послідували колаборація «Микола Арутюнов & Funky Soul», співпраця з мінських командами The Blues Barbarians і «Крама», де соліст, крім російської та англійської, співав українською, виступи в якості вокаліста з британською групою The Booze band.
Виконувати рок, блюз, джаз і навіть індійські мотиви в рамках однієї групи співак не вважав за можливе - це не відповідало концепції кожного колективу. Крім економічної кризи, на зміну настроїв вплинув і «свербіж сольної творчості» у інших музикантів, а обмежувати людей у їхньому прагненні - це недобре. Та й Микола в «Лізі» вже не відчував колишньої свободи.
«Четверга Арутюнова» проіснував 3 роки, протягом яких виконавець перейнявся стилістикою і манерою хард-року, грав улюблені пісні. Однак колега Дмитро Четвергов прагнув осучаснити звучання, а Микола вважав за краще традиціоналізм. Музиканти розійшлися друзями, і Арутюнов звернувся до не менш улюбленій фанку.
Репертуар Funky Soul складався як і раніше з англійських і американських композицій. Перекладати тексти співак не захотів знову ж через стилістики групи і тому, що в звучанні мовою оригіналу голос є додатковим солирующим інструментом. А при виконанні по-російськи мимоволі сприймається сенс, який іноді псує загальну картину.
Проте, в 2008-му Арутюнов поекспериментував з фанк-колективом і записав російськомовний альбом «Микола Арутюнов & Funky Soul».
У 2006 році до Миколи звернулося рекламне агентство, яке виграло конкурс на проведення кампанії по просуванню Сочі як столиці Олімпіади. Співак на той момент щільно займався рекламними роликами і був відомий як прихильник «живого» звучання. Так з'явилася пісня «Ігри, які ми заслужили».
Однак кінцевий продукт, що дійшов до телеглядача, кардинально відрізняється від того, що пропонував Арутюнов. За словами автора, продюсери «голову морочили знатно, а потім зрозумів, що, напевно, люди хотіли, щоб їх аранжувальник теж щось заробив». Хоча те, що вийшло, звучить весело.
У 2009 році Арутюнов почав працювати на радіо, вів передачу «Історична справедливість», де розповідав про музичні колективи, чиї імена знало лише вузьке коло справжніх шанувальників.
У 2014-му настала черга жанру прогресив. Працювати з арт-рок-командою Микола мріяв давно, але розумів, що створити власну з нуля неможливо, тому приєднався до групи «Кворум», чия манера гри нагадала Genesis і Camel.
Прогресив-рок, на думку Арутюнова, складніше, ніж те, що виконувалося раніше. Блюз, соул і хард-рок - це кореневі жанри, а стиль «Кворуму» передбачає відстеження гармонії, розміру і форми. Миколі потрібна була деяка внутрішня перебудова, вокальна та ідеологічно-ментальна.
У новому колективі співак не змінив власними уподобаннями, все також виконує класику 70-80-х років: Emerson і Van Der Graaf Generator, Darryl Way`s Wolf і Pink Floyd, Curved Air і Atomic Rooster, King Crimson, Argent. Крім цього, у «Кворуму» накопичився і свій матеріал, який група грала ще до приходу Арутюнова. Соліст розраховує на те, що в майбутньому створить з командою спільні композиції.
Особисте життя
Про сім'ю Миколи Арутюнова відомо мало. Разом з дружиною співак виростив сина Сергія, з якого, за словами батька, вийшов відмінний менеджер.
Молода людина порадив батькам вкласти кошти в купівлю старовинного 46-кімнатного замку в Чехії, де сімейство планувало згодом жити, а перший час приїжджало на відпочинок. З нерухомістю через 3 роки довелося розлучитися через велику кількість концертів Арутюнова і наявність робочих місць на радіо.
Микола Арутюнов зараз
У серпні 2018 року Миколу Арутюнов і «Кворум» стали хедлайнерами фестивалю «Рок-панорама». Захід, що зародився в середині 80-х, отримало друге дихання в 2016-м.Ще в 2013 році в інтерв'ю «Аргументам і фактам» Микола сказав, що не збирається брати участь в «Голосі» подібно деяким своїм колегам (тоді на сцену шоу вийшов Андрій Давідян). Однак через 5 років глядачі побачили легенду блюзу на «Сліпих прослуховуваннях» чергового сезону телепередачі, на цей раз привернув музикантів у віці від 60 років і старше.
Арутюнов вразив журі з першої спроби виконанням композиції Mercedes Benz, що стала однією з останніх пісень в житті знаменитої американської вокалістки Дженіс Джоплін. Незважаючи на те, що команда наставників прослухала до цього не одного професіонала, упустити такого учасника вони не змогли. Микола вибрав команду під керівництвом Леоніда Агутіна, який, до слова, повернувся до співака останнім, після деяких роздумів.
Дискографія
- 1991 - «Хай живе ритм-енд-блюз!» (В складі «Ліги блюзу»)
- 1998 - «Жива колекція» (в складі «Ліги блюзу»)
- 2002 - «Четверга Арутюнова»
- 2006 - «The Booze Band. Live in Moscow »
- 2008 - «Микола Арутюнов & Funky Soul»
- 2012 - «A Singer in a Band»
- 2012 - «Микола Арутюнов & The Blues Barbarians. Live in Minsk »
- 2013 - «Бронефанк» (в складі Funky Soul)
- 2017 - «Piggy Pig Pig» (в складі «Кворуму»)