біографія
Антуан де Сент-Екзюпері - письменник, ім'я якого знає кожен, хто знайомий з книгою «Маленький принц». Біографія автора незабутнього твору сповнена неймовірних подій і збігів, адже його основна діяльність була пов'язана з авіацією.Дитинство і юність
Повне ім'я літератора - Антуан Марі Жан-Батист Роже де Сент-Екзюпері. У дитинстві хлопчика звали Тоні. Він народився 29 червня 1900 року в Ліоні, в сім'ї дворянина, і був 3-ою дитиною з 5 дітей. Глава сімейства помер, коли маленькому Тоні було 4 роки. Сім'я залишилася без засобів і переїхала до тітки, яка мешкала на площі Белькур. Грошей катастрофічно не вистачало, але це компенсувалося дружбою між братами і сестрами. Особливо близький Антуан був з братом Франсуа.
Мати прищепила дитині любов до книг та літератури, розповідаючи про цінності мистецтва. Про її ніжній дружбі з сином нагадують опубліковані листи. Зацікавлений уроками матері, хлопчик також захоплювався технікою і вибирав, чому ж хоче себе присвятити.
Антуан де Сент-Екзюпері навчався в християнській школі в Ліоні, а потім в єзуїтській в Монтре. У 14 років стараннями матері був відправлений до швейцарського католицький пансіон. У 1917 році Антуан вступив на факультет архітектури в паризьку Школу витончених мистецтв. Бакалавр з дипломом на руках готувався до вступу у військово-морський ліцей, але провалився на конкурсному відборі. Важкою втратою для Антуана стала загибель брата від суглобного ревматизму. Втрату близької людини він переживав, замкнувшись в собі.
авіація
Антуан марив небом з дитинства. Вперше він побував в польоті в 12 років завдяки відомому льотчикові Габріелю Вроблевського, увезшему його заради забави на авіадром в Амбер. Отриманих вражень юнакові вистачило, щоб зрозуміти, що стане метою всього життя.
1921 рік багато чого змінив у житті Антуана. Після призову в армію він закінчив курси пілотажу і став членом авіаційного полку в Страсбурзі. Спочатку молодий чоловік був нельотна солдатом майстерні при аеродромі, але незабаром став володарем посвідчення цивільного льотчика. Пізніше Екзюпері підвищив кваліфікацію до військового льотчика.
Завершивши навчання на офіцерських курсах, Антуан здійснював польоти в званні молодшого лейтенанта і служив в 34 полку. Після невдалого рейсу в 1923 році Екзюпері, отримавши травму голови, залишив авіацію. Льотчик оселився в Парижі і вирішив спробувати себе в літературній сфері. Успіх не приходив. Щоб заробляти на життя, Екзюпері змушений був продавати автомобілі, працювати на черепичному заводі і навіть торгувати книгами.
Незабаром стало ясно, що вести такий спосіб життя далі Антуан не здатний. Його врятувало випадкове знайомство. У 1926 році молодий льотчик отримав посаду механіка в авіакомпанії «Аеропошталь», а пізніше став пілотом авіасудна, який доставляв пошту. В цей період часу був написаний «Південний поштовий». Слідом за новим підвищенням пішов ще один переклад. Ставши начальником аеропорту в Кап-Джуба, який перебував в Сахарі, Антуан зайнявся творчістю.
У 1929 році талановитого фахівця перевели на посаду директора філії «Аеропошталь», і Екзюпері перебрався в Буенос-Айрес, щоб керувати довіреним відділенням. Він виконував регулярні рейси над Касабланкою. Компанія, на благо якої трудився письменник, незабаром розорилася, тому з 1931 року Антуан знову працював в Європі.
Спочатку працював на поштових авіалініях, а потім почав поєднувати основну роботу з паралельним напрямком, ставши льотчиком-випробувачем. На одному з випробувань сталася аварія літака. Екзюпері залишився живий завдяки оперативній роботі водолазів.
Життя письменника була пов'язана з екстримом, і він не боявся ризикувати. Беручи участь в розробці проекту зі швидкісного перельоту, Антуан придбав літак для експлуатації на лінії Париж-Сайгон. Судно потрапило в аварію в пустелі. Екзюпері вижив завдяки випадковості. Його разом з механіком, які перебували на останньому подиху від спраги, врятували бедуїни.
Найстрашнішої аварією, в якій побував письменник, був крах літака при перельоті з Нью-Йорка на територію Вогненної Землі. Після нього пілот кілька діб перебував у комі, отримавши травму голови і плеча.
У 1930-і Антуан зацікавився журналістикою і став кореспондентом газети «Парі Суар». У статусі представника газети «Ентрансіжен» Екзюпері був на війні в Іспанії. Він також брав участь в битвах з нацистами в Другій світовій війні.
книги
Перший твір Екзюпері написав в коледжі в 1914 році. Їм стала казка «Одіссея циліндра». Талант автора оцінили по достоїнству, присудивши 1 місце на літературному конкурсі. У 1925 році в будинку кузини Антуан познайомився з популярними авторами та видавцями того часу. Вони виявилися в захваті від обдарування молодої людини і пропонували співпрацю. Уже в наступному році на сторінках журналу «Срібний корабель» опублікували розповідь «Льотчик».
Твори Екзюпері пов'язані з небом і авіацією. У письменника було два покликання, і він ділився з публікою сприйняттям світу очима пілота. Автор розповідав про свою філософію, що дозволяла читачеві інакше поглянути на життя. Саме тому висловлювання Екзюпері на сторінках творів сьогодні використовують як цитати.
Будучи пілотом «Аеропоштале», льотчик не думав припиняти літературну діяльність. Повернувшись в рідну Францію, він уклав контракт з видавництвом Гастона Галлімара на створення і публікацію 7 романів. Екзюпері-письменник існував в тісному співтворчості з Екзюпері-пілотом.
У 1931 році автор отримав премію «Феміна» за «Нічний політ», а в 1932 році за твором зняли кінокартину. Аварія в Лівійській пустелі і пригоди, які пілот пережив, мандруючи по ній, він описав у романі «Земля людей» ( «Планета людей»). В основу твору лягли і емоції від знайомства зі сталінським режимом в Радянському Союзі.
Роман «Військовий льотчик» став автобіографічним твором. На автора вплинули переживання, пов'язані з участю у Другій світовій війні. Заборонена у Франції книга мала неймовірний успіх у США. Представники американського видавництва замовили Екзюпері казку. Так світ побачив «Маленький принц», супроводжуваний авторськими ілюстраціями. Він приніс письменникові світову популярність.
Особисте життя
У 18 років Антуан закохався в Луїзу Вільморн. Дочка багатих батьків не звертала уваги на залицяння палкого юнака. Після авіакатастрофи дівчина викреслила його зі свого життя. Льотчик сприйняв романтичну невдачу як справжню трагедію. Нерозділене кохання мучила його. Навіть слава і успіх не змінили ставлення Луїзи, яка залишалася неупередженою.
Екзюпері користувався увагою дам, зачаровуючи привабливою зовнішністю і чарівністю, але не поспішав будувати особисте життя. Підхід до чоловіка вдалося знайти Консуело Сунсін. За однією з версій, Консуело і Антуан зустрілися в Буенос-Айресі завдяки спільного знайомого. Колишній чоловік жінки, письменник Гомес Карілло, помер. Вона знайшла розраду в романі з пілотом.
Пишне весілля відбулася в 1931 році. Шлюб був нелегким. Консуело постійно влаштовувала скандали. Вона володіла поганим характером, але інтелігентність і освіченість подружжя радували Антуана. Письменник, обожнюючи дружину, терпів те, що відбувається.
смерть
Загибель Антуана де Сент-Екзюпері була оповита завісою таємниці. Під час Другої світової війни він вважав обов'язком відстоювати честь країни. За станом здоров'я пілота визначили в наземний полк, але Антуан підключив зв'язку і потрапив в льотний розвідзагін.
31 липня 1944 року він не повернувся з польоту і був внесений до списків зниклих без вести. У 1988 році поблизу Марселя знайшли браслет письменника з вигравіруваним ім'ям подружжя, а у 2000 році - частини літака, яким він керував. У 2008 році стало відомо, що причиною смерті письменника виявилася атака німецького льотчика. Пілот ворожого авіасудна через роки публічно зізнався в цьому. Через 60 років після катастрофи були опубліковані фото з місця зіткнення.
Бібліографія письменника невелика, але в ній таїться опис яскравою і насиченою пригодами життя. Сміливий льотчик і добрий письменник 20 століття жив і загинув, зберігаючи гідність. На згадку про нього був названий Ліонський аеропорт.
Бібліографія
- 1929 - «Південний поштовий»
- 1931 - «Пошта - на південь»
- 1938 - «Нічний політ»
- 1938 - «Планета людей»
- 1942 - «Військовий льотчик»
- 1943 - «Лист заручника»
- 1943 - «Маленький принц»
- 1948 - «Цитадель»