біографія
Фрітьоф Нансен - норвезький дослідник і мандрівник, вчений і громадський діяч. Він входив в копенгагенський Міжнародна рада вивчення морів і був удостоєний Нобелівської премії миру. Нансен придумав технологію обчислення швидкостей течії з судна, що знаходиться в дрейфі, розробив точний ареометр і барометр. Вів активну громадську діяльність та був в числі рятувальників голодуючих Поволжя в 1921 році. Мореплавець також заснував агентство у справах біженців в Женеві, яке в 1938-м удостоїлося Нобелівської премії миру.Дитинство і юність
Знаменитий норвежець народився неподалік від нинішнього Осло 10 жовтня 1861 року. Тоді місто носило назву Крістіанія. Коріння його сімейного древа ведуть до данцям. У 17-му столітті предки Нансена переселилися в Норвегію. У дитинстві хлопчик жив в садибі батька Стуре-Френ. Його батько був успішним адвокатом. У сім'ї виховували ще трьох дітей: братів Олександра і Ейнара і сестру Сігрід.
У Нансена були в ціні дисципліна і порядок. Любов до спорту прищеплювалася синові з дитинства, і особливо цьому сприяла мати. З 2 років Фрітьоф вже стояв на лижах, а в 15 став повноправним і постійним учасником лижних турнірів. Цікавий факт: в 1877 році Нансен поставив світовий рекорд в гонках на ковзанах на відстані 1-й милі. Через рік він став національним чемпіоном в лижних гонках. За плечима спортсмена було 12 таких чемпіонатів.
Середню освіту Нансен отримав в гімназії. Батько хотів, щоб син обрав серйозну професію, можливо, продовживши його справу. Тому наполіг, щоб Фрітьоф подав документи до військового училища. Будучи творчою натурою, юнак захоплювався живописом, але його приваблювала і наука. Він не пішов на поводу у батька, забрав документи з училища і поступив в Крістіанскій університет, вирішивши вчитися на зоолога.
Фрітьофу подобалося пізнавати світ, тому до 20 років за плечима тямущого юнака було 4-місячне плавання по Північному Льодовитому океану. В рамках практики з біології Фрітьоф ходив на судні «Вікінг» серед льодів, вивчаючи тюленів.
Захоплення літературою і мистецтвом у Нансена тривало: зачитувався п'єсами Генріка Ібсена і віршами лорда Байрона. Молода людина знав англійську, французьку та німецьку мови. Він також став брати уроки живопису.
Експедиції і дослідження
Перша подорож зародило в дослідника інтерес до відкриття нових місць і направило його діяльність в русло, в якому він і реалізувався. У 1883 році Фрітьоф отримав диплом і призначення в музей Бергена, де став куратором зоологічного відділу. Йому був 21 рік. У 1884-му Нансен зробив одиночний перехід через гори з Бергена в Кристианию, а потім виграв чемпіонат зі стрибків з трампліну в Хусебю. Через рік дослідник з різнобічними інтересами отримав медаль Фріеле за роботу про гістології та анатомії мізостомід.
З 1885 по 1886 роки Нансен працював в університеті Парми, а також в Неаполі на першій європейській морської біологічної станції. Молодій людині навіть вручили золоту медаль Королівської академії наук за дослідження, які він вів, вивчаючи особливості нервової тканини. Незабаром початківець учений отримав і докторську ступінь за цю роботу.
Однією з головних цілей дослідника в цей період був перехід через крижане плато Гренландії і перетин території зі сходу на захід. Це йшло врозріз зі звичайним перевагою західної сторони, яка була обжита. Преса займалася пересудами, а Нансен пакував спорядження, збираючи експедицію. Знайшовся спонсор, який надав невелике фінансування походу. А частина витрат компенсувала продана золота медаль, заміною якої став бронзовий дублікат.
На чолі експедиції був сам Нансен. Він запросив з собою Отто Свердрупа, досвідченого полярника і фахівця з виживання, а також лижників Олафа Дітріхсон і Крістіана Трана, оленяр і каюра Самуеля Балту. Відважна п'ятірка вирушила в подорож через Шотландію, а потім Ісландію.
Опинившись на сході Гренландії, група висадилася на плаваючі льоди в 20 км від берегової лінії. Місцевість, по якій лежав шлях, чи не була вивчена, а людям доводилося тягнути упряжки самостійно. Мандрівників застали морози, при яких температура опускалася до - 40 С. Вийшовши на заданий путь 17 липня 1888 року го, команда прибула в пункт призначення 3 жовтня.
Мандрівники подолали 660 км льодів Гренландії. Вони стали першими в цій справі, зібравши наукові відомості і спостереження за кліматом. У 1890 і одна тисячу вісімсот дев'яносто одна роках Нансен видав 2 книги про свою експедицію: «На лижах через Гренландію» і «Життя ескімосів».
Наступна затія Фрітьофа виявилася ще більш ризикованою. Дослідник задумав прокласти маршрут до Північного полюса. Нансен самостійно спроектував судно під назвою «Фрам». Корабель повинен був вистояти при вмерзання і льодовому стисненні, пройшовши через Північно-східний прохід до Новосибірських островів, а команда - дрейфувати на судні.
Королівське географічне товариство Великобританії критикувало план походу. Норвезька парламент виділив субсидію в 250 тис. Крон, зобов'язавши Нансена зібрати команду з норвежців. Частина витрат взяли на себе меценати: Оскар Діксон надав електричне оснащення, Едуард Толль організував допоміжні бази на Новосибірських островах. У розпорядження команди передали 35 їздових собак. Спонсорами походу стали компанії «Кедбері» і «Кнор», чиїми продуктами команда запаслася перед відправленням.
24 червня 1893 роки 13 чоловік під командуванням Нансена вийшли в шлях з провіантом, якого повинно було вистачити на 5 років, і з об'ємом палива, достатнім для 6 років експедиції. З 600 сміливців в команду відібрали 13 осіб. Пройшовши по північній частині Сибіру, не досягаючи островів, Фрітьоф взяв курс на північ і на вже до кінця вересня «Фрам» дрейфував в льодах.
Від полюса мандрівників відділяло трохи більшу відстань, ніж планував вчений. Фрітьоф вирішив зробити вилазку і в компанії Ялмара Йохансена попрямував до пункту призначення. Завдання виявилося важким. Дослідники повернули назад і змінили напрямок на Землю Франца-Йосипа. До полюса команда не потрапила, але була до нього ближче всіх в порівнянні з іншими дослідниками.
Через 3 місяці чоловіки були на Землі Франца-Йосипа, де пережили зимівлю в землянці з шкур тварин і каменів. Складні кліматичні умови, труднощі існування в незвіданою місцевості продемонстрували здатність вчених до адаптації і виживання. Влітку 1896-го чоловіків виявила експедиція судна «Віндвард», яке доставило мандрівників в Варде після 3-річного походу. «Фрам» прибув додому тижнем пізніше.
Нансен не тільки вірно вибудував траєкторію дрейфу, але і забезпечив величезний внесок в науку, зібравши дані про географію місцевості, погодних і кліматичних умовах приполярних територій і океану. Винесли з цього походу і нове інженерне винахід, яким стала піч, здатна обігріти простір в полярних умовах. Її придумав сам Нансен.
Відкриття, які зробив Фрітьоф, вплинули на його подальшу діяльність. Він став океанограф. Кілька років пішло на обробку відомостей, отриманих в експедиції. З-під пера Нансена вийшла книга «" Фрам "в Полярному морі», яку відразу перевели на кілька іноземних мов. Твір видавали і під іншою назвою - «В країні льоду і ночі». Твір неодноразово перевидавався.
У числі наступних експедицій дослідника були похід на Шпіцберген і сплав на пароплаві до гирла річки Лена. Він також збирався на "Фрам" в похід до Антарктики, але, захворівши, передав корабель Руаль Амундсену в 1905 році. Фрітьоф також здійснив подорож по Транссибірській магістралі. З 1928-го мандрівник брав участь в підготовці експедиції до Антарктики, яку планувалося провести на дирижаблі.
Наукову роботу Фрітьоф Нансен поєднував з громадською діяльністю. У 1906-му він став норвезьким послом у Великобританії і займав цей пост 2 роки. У Першу світову війну таку ж посаду дослідник займав в США, а з 1920-го протягом 2 років був верховним комісаром Ліги націй. Він працював зі справами військовополонених з СРСР. У 1921 році океанограф створив об'єднання «Допомога Нансена», яке надавало підтримку голодуючим Поволжя за дорученням Міжнародної організації Червоний Хрест.
Нансен був лояльний по відношенню до більшовицького руху і будівництва СРСР.
Особисте життя
Велику роль в насиченою біографії Фрітьофа Нансена зіграла його дружина Єва Сарс. Мандрівник узяв в дружини дочка відомого зоолога і священика Мікаеля Сарса в 1868 році. Дівчина була камерною співачкою і володаркою приємного меццо-сопрано. Вона співала романси, цікавилася мистецтвом і любила лижний спорт. Єві належить винахід жіночого костюма для катання.
Особисте життя мандрівника склалася щасливо. Він любив дружину і довірив їй освячення «Фрама» перед важливою експедицією в 1892 році. Єва дочекалася повернення чоловіка. Поки він був у від'їзді, жінка народила дочку. Маленька Лів побачила батька вже в 3-річному віці. Поки чоловік був відсутній, Єва займалася творчим розвитком, і її кар'єра була успішною. На честь улюблених жінок Нансен назвав 2 острова на Землі Франца-Йосипа. Згодом виявилося, що це один острів, і сьогодні він носить назву Евалів.
Після 1898 року в родині Нансена з'явилися ще четверо дітей: Одд і Осмунд, Корі і Ірмелін. У любові і гармонії зі своєю обраницею Фрітьоф прожив до 1907-го. Єва померла в період, коли Нансен працював послом у Великобританії. Повторно вчений одружився в 1919 році. Його коханої стала Сігрун Мунте.
смерть
Останні дні життя океанограф Фрітьоф Нансен зустрів в спокої і умиротворення у власній садибі Люсакре поруч з Осло. Вчений кілька років страждав від проблем з серцево-судинною системою, які і спричинили смерть.
Нансен помер, граючи на веранді з онукою. Дослідник заповів кремувати його тіло і розвіяти прах над Осло-фьордом, що і зробили його близькі та родичі.
пам'ять
Сьогодні в Великому Левшінском провулку в Москві розташовується пам'ятник знаменитому океанографу. Тут знаходиться будівля Російського міжнародного Червоного Хреста, тому статуя виявилася в цьому місці не випадково. Відкриття статуї відбулося в 2004 році і було приурочено 100-річчю дипломатичних відносин Росії і Норвегії.
Портрети дослідника зараз опубліковані в книгах та підручниках. Їх можна побачити в музеях і на просторах Інтернету. На честь океанографа названа премія Управління верховного комісара ООН, яка вручається щорічно.
Бібліографія
- 1904 - «На Крайній Півночі»
- 1915 - «В країну майбутнього»
- 1928 - «Серед тюленів і білих ведмедів»
- 1937 - «На лижах через Гренландію»
- 1937 - «Життя ескімосів»
- 1956 - «Фрам» в Полярному морі »