біографія
«Водолази», або «чорнобильські дайвери» - так називають трійку героїв-ліквідаторів, інженерів Чорнобильської атомної електростанції, які врятували світ від другого вибуху, який міг статися через кілька днів після аварії в 4-му енергоблоці. Двоє з легендарної трійки - Олексій Ананенко і Валерій Беспалов - живі і сьогодні, хоча багато джерел помилково або неуважності їх «поховали».Дитинство і юність
Народився майбутній герой-ліквідатор в радянській республіці Комі восени 1959 року. Українець за національністю. Його раннє дитинство пройшло в місті Інте, багатому вугільними покладами і виник завдяки розробці родовища. Про батьків Олексія Михайловича Ананенко інформації немає, крім скупого визначення в українській «Вікіпедії»: «селянська сім'я».
Коли синові виповнилося 2 роки, батьки перебралися в село Туліновка, що в Тамбовської області. Тут в 1977-му Олексій отримав атестат зрілості і в тому ж році відправився в російську столицю, ставши студентом енергетичного інституту.
У 1983 році Ананенко вручили диплом за спеціальністю «атомні електростанції і установки» і присвоїли кваліфікацію «інженер-теплофізик».
Кар'єра
Після закінчення московського вузу молодий енергетик отримав направлення на Чорнобильську атомну електростанцію і в тому ж 1983-му був призначений оператором, а потім інженером-механіком реакторного цеху. На цій посаді Олексій Ананенко трудився, коли на ЧАЕС сталася катастрофа.
Через 3 роки, в 1989-му, старшого інженера перевели в Київ, у відділення інституту «Атоменергопроект». Тут Олексій Михайлович розробляв звіти з аналізу безпеки українських атомних електростанцій, аналізуючи розрахункові оцінки наслідків можливих радіаційних аварій.
У 1993-му Ананенко протягом року працював в науково-технічному центрі ядерної та радіаційної безпеки на посаді начальника лабораторії відділу розрахункового аналізу теплогідравлічних процесів. У наступному році знання досвідченого енергетика потрібні були в Держатомнаглядом України, де йому довірили керівництво аварійно-диспетчерських відділом.
В середині 1990-х Олексія Ананенко перевели до Міністерства екологічної безпеки. Пізніше він очолив відділ з питань аварійної готовності та реагування в Міністерстві екоресурсів країни. Десять років, починаючи з весни 2001-го, Ананенко трудився в Державному комітеті ядерного реагування, де продовжував займатися питаннями аварійної готовності і реагування.
Восени 2010-го енергетик залишив пост начальника інформаційно-кризового управління і достроково, як учасник ліквідації наслідків чорнобильської аварії, вийшов на заслужений відпочинок. Але вести розмірене життя пенсіонера Олексій Михайлович не зміг: навесні 2011-го для нього знайшлося місце директора інституційного розвитку асоціації «Український ядерний форум». На цій посаді він пропрацював 7 років.
Аварія на Чорнобильській АЕС
Катастрофа, що сталася навесні 1986 року, стала переломною подією в біографії молодого інженера-механіка Ананенко, який обслуговував 3-й і 4-й блоки атомної станції, та його колег Валерія Беспалова і Бориса Баранова. Вирвався на свободу і збунтувався «мирний атом» поставив світ і мільйони людей на грань між життям і смертю. Трьом фахівцям ЧАЕС довелося перетворитися в «водолазів» і спуститися під підірваний 4-й реактор, щоб відкрити вентилі зливу води з басейну-резервуара (барботера).
В американо-британському серіалі «Чорнобиль», що вийшов на екрани в 2019 році, творці кілька прикрасили події тих фатальних днів, перетворивши інженерів-атомників Ананенко, Баранова і Беспалова в добровольців, що викликалися спуститися в заражений радіацією барботер.
Пізніше Олексій Михайлович поділився в інтерв'ю журналістам спогадами про ті страшні дні. Ліквідатор розповів, що він і двоє його колег дійсно усвідомлювали рівень небезпеки, на яку наражаються їх життя, але добровольцями були: їх обрали і відправили в барботер, тому що вони знали, де знаходяться зливні вентилі. Ліквідатори пробули під землею 2-3 години, але залишилися живі, отримавши некритичну дозу опромінення.
Один з «водолазів» повинен був тримати ліхтар, висвітлюючи двом іншим ті самі клапани. Світло ліхтаря час від часу гас, і ліквідаторам доводилося діяти на дотик, в непроглядній пітьмі. Процес занурення в смертоносний басейн і дії ліквідаторів показані в серіалі досить правдиво, але на поверхні ніхто не зустрічав героїв оплесками: це вигадка сценариста.
На фото, зробленому в молодості, у Олексія Ананенко є вуса. Як він розповів в інтерв'ю, з рослинністю на обличчі довелося розлучитися, коли трапилася аварія: вуса «збирали» занадто багато радіації.
За свій вчинок інженер отримав винагороду - премію розміром в 80 руб. Пізніше, в 2005-му, Ананенко нагородили грамотою Кабінету Міністрів України, а в 2018 році президент Петро Порошенко вручив Олексію Михайловичу орден «За мужність» 3-го ступеня.
Герої-ліквідатори врятували життя мільйонів людей України, Росії, Білорусі та країн Європи від повторного вибуху, адже розплавлена радіоактивна «лава», зіткнувшись з водою резервуара, могла вибухнути, зруйнувавши інші три блоки і піднявши в повітря величезну парове хмара.
Пізніше подвиг «чорнобильських дайверів» і пожежників, котрі відвернули світову техногенну катастрофу, увічнили в пам'ятнику. Пафосна напис на ньому - «Тим, хто врятував світ» - зовсім не перебільшує вчинене героями.
Особисте життя
Зі своєю дружиною Валентиною Олексій Ананенко зустрівся в Києві, куди його перевели через 3 роки після аварії на ЧАЕС. Вони одружилися і оселилися в багатоповерхівці на Троєщині, яка була зведена для ліквідаторів. Особисте життя героя склалася щасливо. Він разом з дружиною вже багато років йде по життю разом. Про дітей Ананенко інформації немає.Дружина ліквідатора розповіла, що про долю чоловіка дізналася не відразу: Олексій не любив згадувати, що сталося. Подробицями тих страшних днів поділилися друзі Ананенко, а усвідомити масштаб трагедії допоміг вийшов в 2019 році серіал, який, хоча і грішить неточностями, але атмосферу катастрофи, що відбулася все ж передає.
У 2017 році з ліквідатором трапилося нещастя: на пішохідному переході він потрапив під колеса машини і більше місяці пробув у комі. Але знову зумів виграти дуель зі смертю і залишився в живих, хоча стан здоров'я залишає бажати кращого.
Багато деталей подій 1986 го стерлися в пам'яті Олексія Михайловича. Героїчне минуле і нагороди не стали джерелом добробуту: Ананенко живе на скромну пенсію, а гроші на лікування після ДТП родина збирала самостійно.
Олексій Ананенко зараз
На момент аварії Ананенко виявився наймолодшим з трійки - йому виповнилося 26 років. Олексій і його колеги - 28-річний Беспалов і 46-річний Баранов - заглянули в очі смерті, але залишилися в живих, уникнувши променевої хвороби і гіркої долі сотень колег.
Баранова Герасимчука в 2005 році: старший з трійки «водолазів» помер в Києві від серцевого нападу. У 2019 м кияни звернулися до міської влади з проханням присвоїти ім'я героя вулиці, на якій він жив.
Зараз Олексій Ананенко живе в українській столиці і продовжує боротьбу з наслідками ДТП. З квітня 2018 року його на пенсії.